Синдром «ще один курс» — це коли ви записуєтесь на програму не тому, що маєте конкретну задачу, а тому, що з новим курсом спокійніше. Впізнати його можна за однією ознакою: після попереднього навчання у вашій роботі не змінилося нічого, крім рядка в резюме. А лікується він розділенням двох рішень, які ми зазвичай ухвалюємо одним: спершу «чи потрібне мені зараз навчання взагалі», і лише потім «який саме курс обрати». Нижче — два блоки питань, які я ставлю собі перед кожною оплатою.

За свої 25 юних літ я встигла накопичити досвід із десятків курсів: маркетинг, PR та комунікації, SMM, контент. Формати були різні, від одноденних лекцій і воркшопів до тривалих програм. Плюс профільна вища освіта, бакалаврат і магістратура, а нещодавно ще й інтенсив у kmbs. Тому пишу це не з позиції людини, яка проти навчання. Я глибоко переконана, що освічена людина озброєна, і що вчитися можна і в 20, і в 35, і в 45.

Питання в іншому. Іноді навчання справді стає інвестицією, а іноді перетворюється на накопичення знань без жодного кроку вперед і без чіткої відповіді на «щоб що?». І це не суб'єктивне відчуття. Дослідження OECD про використання навичок на робочому місці показує: у частині країн приблизно кожен третій висококваліфікований працівник майже не застосовує свої навички в щоденній роботі. Проблема вже давно не в доступі до освіти, а в тому, чи вміємо ми перетворювати знання на практику.

Що я зрозуміла після kmbs

Я пішла на інтенсив kmbs, щоб систематизувати свої знання про маркетингову стратегію. Частково це вдалося.

Але курс був досить коротким, і, якщо чесно, принципово нових знань я не отримала. Більшість тем були мені вже знайомі, і навчання радше освіжило те, що я знала раніше. Тому згодом я замислилася: чи обов'язково для цього був окремий курс? Чи того самого ефекту я досягла б, просто переглянувши власні конспекти та професійні матеріали, які в мене вже лежали?

Це і є найточніший опис синдрому. Не «курс поганий», а «я купила зовнішній привід зробити те, що могла зробити сама». І питання, яке я собі поставила після нього, звучало просто: яку проблему я насправді хотіла вирішити цим навчанням?

Відповідь на це питання варто знаходити до оплати, а не після.

Етап перший: чи потрібне мені навчання взагалі

Це п'ять питань про вас, а не про курс. Якщо на них немає відповідей, каталог програм можна навіть не відкривати.

1. Яку конкретну проблему має вирішити це навчання? Не «підтягнути стратегію», а «я не вмію рахувати ефективність кампаній і через це не можу захистити бюджет».

2. Де конкретно я застосую ці знання? Не «колись», а в якому проєкті, процесі чи рішенні вже найближчим часом.

3. Чи використала я те, що вивчила раніше? Найнезручніше питання зі всіх. У мене є обидва варіанти відповіді.

Після курсу з особистого бренду в Bazilik, який я проходила одразу після бакалаврату, один інструмент реально пішов у роботу: я почала формувати перелік атрибутів, які характеризують особистий бренд, з яким я працювала. Це допомогло чіткіше визначити позиціонування і будувати комунікацію послідовніше. Інструмент простий, але він у мене залишився.

А після kmbs я не отримала нової практики, бо приходила не по неї. І це нормально усвідомити, головне — усвідомити це вголос, а не записуватися на наступну програму з тим самим запитом.

Дуже часто нам бракує не нових знань, а сміливості впровадити ті, що вже є.

4. Як я виміряю результат? Новий підхід, швидший процес, сильніша стратегія, конкретний бізнес-показник. Навчання має залишати відчутний слід.

5. Яку одну дію я зроблю протягом трьох днів після завершення курсу? Якщо відповіді немає до старту, то з великою ймовірністю не буде й після. Про цей пункт окремо в кінці.

Етап другий: як обрати конкретний курс

Якщо на попередні п'ять питань відповіді є, починається вибір програми. Тут у мене вже інші три питання, і вони не про мене, а про сам курс.

• Крок 1. Чи отримаю я реальний практичний досвід?
• Крок 2. Чи відповідає наповнення курсу моєму поточному рівню знань? (Саме тут я і промахнулася з kmbs.)
• Крок 3. Чи зможу я вже завтра застосувати хоча б одну ідею, інструмент або підхід у своїй роботі — без очікування більших бюджетів, нової команди чи «ідеального моменту»?

Різниця між двома блоками принципова. Перший рятує від зайвого навчання. Другий рятує від невдалого.

Іноді найкорисніший курс — не з вашої професії

Викладачка моєї магістерської сказала мені фразу, яку я запам'ятала надовго: «Для чого тобі ще один курс із маркетингу? Подивись на курси про розвиток українського мистецтва. Там ти можеш знайти сенси, які згодом використаєш у своїх комунікаціях».

Мені це відгукнулося, бо комунікації народжуються з розуміння культури, історії, психології, мистецтва, літератури, бізнесу — з усього, що формує ширший світогляд. У профільному курсі ви здебільшого дізнаєтесь, як робити те саме, тільки трохи краще. У непрофільному з'являється матеріал, з якого потім будуються сенси.

У мене цю роль виконує мода. Окрім маркетингових програм я проходила навчання, пов'язане з індустрією моди: курси про розвиток української моди та про українські fashion-бренди. Це допомагає краще розуміти специфіку ринку, з яким я працюю щодня, тобто дає рівно те, чого не дав би ще один курс із маркетингової стратегії.

Схожу думку я зустріла в книзі «Beyond the Label» Маурін Шике, колишньої генеральної директорки Chanel. У третьому розділі вона пише, що іноді варто погодитися на роботу, яка не є роботою мрії, якщо вона дає можливість чогось навчитися, і що головне при цьому — зберігати мислення дослідника.

Мислення дослідника і колекціонування сертифікатів — це різні речі. Перше не вимірюється кількістю пройдених програм.

Одна дія за три дні

Найкорисніша практика, яку я собі завела, найпростіша. Після навчання маю зробити одну конкретну дію протягом трьох днів. Не план на квартал, не конспект, одну дію.

Після одного з курсів це виглядало так: я зібрала свою команду і провела зустріч, на якій ми чітко визначили пріоритети. Ми розділили цілі на стратегічні й тактичні та домовилися, на чому команда фокусується насамперед. Це допомогло вирівняти бачення і зосередити роботу на найважливіших напрямах.

Одна зустріч. Три дні. Саме вона, а не сертифікат, зробила той курс вартим грошей.

Тому наступного разу, коли рука тягнеться до кнопки «записатися», спробуйте спершу поставити собі не питання «який курс обрати», а питання «яку одну дію я зроблю після нього». Якщо відповідь є — вперед. Якщо немає, є висока ймовірність, що вам потрібні не нові знання, а тиждень на те, щоб застосувати старі.

Мій тато все дитинство повторював мені рядок з Руданського: вчися, доню, та читай багато. Досі вважаю це однією з найцінніших звичок. Просто з часом додала до неї другу: перевіряти, що з прочитаного пішло в роботу.