«Ще один рівень і спати» – фраза, яка о третій ночі звучить як вирок планам на ранок. Тільки подумайте: хтось це спроєктував. Хтось вирахував, де поставити нагороду. Де підвищити складність, а де додати той самий дофаміновий тригер. Цей «хтось» – геймдизайнер.

Звучить дуже захоплююче, погодьтесь, адже ваша робота полягає в тому, щоб створювати цілі ігрові всесвіти, керувати емоціями. Хоча багато хто вважає ігри несерйозною справою, статистика говорить про зворотнє: аналітики NewZoo, які ведуть щорічний зріз по гейм-індустрії, фіксують близько 2 млрд активних гравців ПК та телефонах, з них половина грає в мобільні ігри. А щорічний прибуток ігрового бізнесу оцінюється у $136 млрд, що переважає індустрію музики і кіно разом взятими! 

Тож геймдизайнер поєднує в собі творчість і великі гроші. Проте як саме створюються ці всесвіти та будується шлях у професії? Своїм досвідом діляться експерти продуктової геймдев-компанії Burny Games, які знають про «магію утримання» все:

Віктор Солоділов має майже 15 років у геймдеві. Починав зі статті про Flash-ігри, залучав інвестиції $200 000 у власний проєкт і – працює у компанії Burny Games як найманий співробітник. 

Ярослав Кузьмич – зумер, чий батько мав ком’ютерний клуб, але все одно забороняв грати в ігри. Зібрав першу геймдев-команду ще в університеті, зробив п'ять проєктів, запустив TikTok-кампанію на 48 млн переглядів (фінал – несподіваний, але про це далі). У Burny Games потрапив ще до отримання диплому КПІ. 

З Віктором та Ярославом ми поговорили про кар'єру в інді та корпоративному секторі, скільки заробляє фахівець в Україні та як зайти у сферу? 

Що робить геймдизайнер насправді?

Віктор: Геймдизайнер – людина, яка придумує гру і робить її цікавою. Код, звук, графіка стають лише інструментами. Коли я починав, я був і дизайнером, і програмістом одночасно. Суть від цього не змінюється.

Ярослав: Я б уточнив. В інді геймдизайнер нагадує цілий оркестр. Сьогодні ти скрипаль, завтра стаєш диригентом, післязавтра виконуєш роль того, хто розставляє стільці й несе пульт. У корпоративній студії нарешті можна зосередитися на головному: як працюють системи і який досвід отримує гравець. Геймдизайн для мене і є створення цього досвіду, а все інше вважаю шумом.

Віктор: Коли тебе не розривають між десятьма ролями одночасно – якість роботи відчутно інша. Я це порівняв на собі. 

Яка різниця між інді геймдизайнером та роботою в компанії?

Віктор: В інді на карту поставлено все. Не спиш, дивишся перші відгуки, відловлюєш баги, патчиш посеред ночі. У компанії це плановий процес. Є програміст, є QA, є чек-лист. Голова за технічні нюанси не болить – займаєшся самою грою. Зараз я від цього кайфую, якщо чесно. 

Ярослав: В інді відкриваєш Google Play Console і дивишся на нього розгублено, бо щось не працює, а чому – незрозуміло. Коли я це робив, ChatGPT ще не був доступний в Україні, і тиждень міг піти на пошук однієї помилки. Google міг просто зарізати додаток без пояснень. У компанії є люди, які знають усі підводні камені. Ти займаєшся дизайном, арешту закриває команда.

Ще одна принципова різниця полягає в аналітиці. В інді випускаєш гру і молишся. У компанії бачиш поведінку гравця в реальному часі, тестуєш зміни й розумієш, що реально працює. Робота стає осмисленою.

Віктор: Банальний, але показовий приклад. Перший рівень для тебе простий, четвертий – теж. А для гравця четвертий виявляється стіною. Коли бачиш це на статистиці, думаєш: чому я раніше так не робив? Без даних цього просто не помітиш, бо ти зробив гру сам і для тебе вони прості.

Які провали бувають у геймдизайнера? 

Віктор: Усі проєкти принаймні не йшли в мінус: або невеликий бюджет, або видавець страхував ризики. Великими факапами похвастатися не можу. (Ярослав скептично дивиться).

Ярослав: А от у мене є (сміється). Я зробив маркетингову кампанію повністю своїми руками: TikTok, контент, весь цикл. 48 мільйонів переглядів. Шалений трафік. Але гра на Google Play була забанена, і нам не хотіли відновлювати її цілий місяць. Коли ти новачок на сторах, вони реагують довше, ніж розробникам із багатомільйонними скачуваннями. Увесь трафік прийшов, побачив помилку й пішов. Через п’ять місяців я дізнався, що з цим можна було щось зробити. Але тоді – не знав. Дорогий урок. 

Геймдизайнеру треба вміти писати код – чи це міф? 

Віктор: Писати – необов'язково. Але розуміти, що відбувається «під капотом» – бажано. Я колись написав кілька ігор з нуля, і зараз це рятує час щодня. Коли налаштовуємо конфіги, ми з програмістом одразу говоримо однією мовою, без вступних лекцій. Кажуть, що до мене на проєкті була людина без технічного бекграунду. Йому було важко. Програмісту поруч – теж. 

Ярослав: Технічна база дає свободу. Можеш зробити прототип сам, перевірити гіпотезу, не чекати черги. І документацію писати весь день – це одна динаміка, а прототипувати між задачами – зовсім інша. Різниця відчутна.

Віктор: Я вступав на технолога реактивних двигунів. Потім перевівся на заочне й закінчив економістом – просто щоб диплом був. В індустрію потрапив через статтю про Flash-ігри: зацікавився як хобі, почав розбиратися сам. Університет тут допоміг постільки-поскільки. 

Ярослав: Я вступив до КПІ – і майже одразу потрапив у Burny Games. Чи вплинув університет на те, що я в геймдеві? Чесно – ні. Найбільше дали знайомства. Все інше – власні проєкти, геймдев-конференції та помилки коштом власного часу. 

Віктор: Диплом бажано мати. Але він лише підтверджує, що людина здатна довести щось до кінця. Набагато важливіше – що ти зробив поза університетом за ці чотири роки.

Як геймдизайнеру отримати роботу у студії?

Віктор: Показати запущені проєкти з результатами. Брати участь у Game Jam та інших інді-івентах й потрапити у топ-10. Це вже сигнал: спільнота побачила твою роботу і оцінила. Якщо людина розробила гру і випустила – з нею вже є про що говорити. 

Ярослав: Я знайшов першу роботу саме завдяки проєктам. Без бюджету на маркетинг, але з ідеєю і якісною реалізацією. Десять гравців, які написали «класна гра» – це вже досвід, який можна показати. Без ігор і метрик потрапити у велику студію дуже важко. І це справедливо. 

Ви не шкодуєте, що перейшли з інді у “великий” геймдев? 

Ярослав: Інді теж великий насправді. Просто там діють дещо інші підходи, може бути інший майндсет у розробників.

Віктор: Я думаю, і ми про це вже згадували, основна відмінність полягає у стабільності та певному комфорті у великих студіях, у фокусі на своїх задачах, а не у грі на всіх інструментах одразу. В інді ти часто відчуваєш себе творцем, що дуже захоплює. У «корпораціях» таке теж є, якщо вся команда горить ідеєю і хоче робити мільйонні проекти. От як ми зараз (сміється).

Скільки заробляє геймдизайнер в Україні? 

Ярослав: Медіана зараз – близько $2000. В інді рахувати складніше – ти вкладаєш час і гроші, а повернення непередбачуване. Якщо порахувати, скільки я витратив на власні проєкти і порівняти з ринковою зарплатою за той самий час – серце болить. 

Поради геймдизайнеру на початку шляху? 

Віктор: Не поспішати з університетом. Якщо не знаєш, куди йти – краще рік попрацювати, побачити різні середовища, і вже потім вступати. А якщо хочеш займатися іграми – виділяй на це час уже зараз. Паралельно з будь-якою роботою можна вчитися, пробувати, рухатися. 

Ярослав: Більше аналітики у власних діях. Я довго робив проєкти інтуїтивно – і платив за це часом і грошима. І головне: займайся тим, що справді цікаво, у вільний час. Якщо це твоє – ти в це буквально живеш. Решта прийде.