Українській анімації майже 100 років. Однак серед широкого загалу досі побутують міфи та упередження стосовно цього виду мистецтва в Україні.
Можна впевнено казати, що вітчизняна анімація самобутня та унікальна. Але чи є в неї історія? Чи дійсно українська анімація говорить російською мовою? Як на розвиток анімаційного мистецтва України вплинув СРСР, і які тваринки були найпопулярнішими у наших мультфільмах?
Разом з експертами з Довженко-Центру розвіюю міфи про українську анімацію, її появу та розвиток. Поїхали.
Українська анімація не має історії
Ще як має.
Історія української анімації почалася майже сторіччя тому — в далекому 1927 році. Саме тоді режисер В’ячеслав Левандовський знімає перший український художній анімаційний фільм — «Казка про Солом’яного бичка». Автор використав власну унікальну технологію «шарнірних маріонеток».
Українська анімація розвивалася разом зі світовим анімаційним процесом. Можна навести такий факт — Уолт Дісней створює перший мультфільм про Мікі Мауса у 1928 році, на рік пізніше за фільм В’ячеслава Левандовського.
.jpeg)
Українська анімація переважно російськомовна
А от і ні.
Як цей міф взагалі він виник? Доволі просто. Із середини 1960-х років українські мультфільми знімали двома версіями: українською та російською мовами. А от співвідношення плівкових копій, які друкувалися, було нерівним — більшим накладом виходили анімаційні фільми саме російською. Тому цих копій збереглося значно більше, їх частіше демонстрували в кінотеатрах й на телебаченні. Так виріс міф про «російськомовну» українську анімацію.
Інколи глядачі десятками років не бачили українські версії мультфільмів. А вони могли суттєво відрізнятися від російських. Довженко-Центр послідовно займається відновленням та поверненням саме українськомовних версій анімаційних фільмів.
%2520%25D1%2580%25D0%25BE%25D1%2581%2520%25D0%25B2%25D0%25B5%25D1%2580%25D1%2581%25D1%2596%25D1%258F%2520(1979%252C%2520%25D0%2584%25D0%25B2%25D0%25B3%25D0%25B5%25D0%25BD%2520%25D0%25A1%25D0%25B8%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25BA%25D1%2596%25D0%25BD%25D1%258C).jpeg)
%2520%25D1%2583%25D0%25BA%25D1%2580%2520%25D0%25B2%25D0%25B5%25D1%2580%25D1%2581%25D1%2596%25D1%258F%2520(1979%252C%2520%25D0%2584%25D0%25B2%25D0%25B3%25D0%25B5%25D0%25BD%2520%25D0%25A1%25D0%25B8%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25BA%25D1%2596%25D0%25BD%25D1%258C).jpeg)
Українська анімація лише для дітей
Насправді українські аніматори створювали та знімали й для дорослої аудиторії.
Існують екранізації творів Миколи Гоголя, Лесі Українки, Тараса Шевченка, Стівена Кінга. Також в архіві української анімації є науково-фантастичні та горрорні сюжети, еротичні драми-мюзикли та інші експерименти з формою та жанрами.
.png)
.jpeg)
Українська анімація перебувала під сильним впливом російської
Не під таким сильним, як могло б здаватися.
Так, українська анімація була частиною загальнорадянської та відчувала на собі вплив системи. Однак українським майстрам вдалося сформувати власне впізнаване обличчя. Вони шукали різні джерела натхнення — і в національних темах, а також і в західних (європейських та американських) анімаційних школах.
До прикладу, в улюбленій всіма серії мультфільмів про козаків (а саме в її першій частині) можна прослідкувати доволі відчутний вплив анімаційної школи Загреба. А у наступних частинах бачимо й діснеївську стилістику.
.png)
.png)
В українській анімації неприродно велика кількість бегемотів
Не міф, а чиста правда. І не тільки бегемотів.
Бестіарій української анімації дуже цікавий. У мультфільмах можна зустріти не лише звичних для нашої природи тваринок — зайчиків, білочок, їжачків та ведмедиків. Українська анімація також бере у герої і більш екзотичних представників тваринного світу: бегемотів, качкодзьобів, вомбатів, кенгуру, смугастих слонів. І навіть китів, що літають.
.png)
.png)
Українська анімація варта досліджень
Адже описане вище — це лише частина цілого пласту ідей, робіт, митців. Вивчення історії анімації може стати призмою, крізь яку краще роздивитеся контекст, в якому розвивалась вона та українська культура загалом. Тому раджу дати їй шанс.
Текст статті я підготувала разом із експертами Довженко-Центру та кураторами благодійного відеокурсу «Коротка історія української анімації» — Альоною Пензій та Олегом Оліфером. Усі отримані кошти Projector Institute також передає Довженко-Центру — аби відновлювати ще більше українських архівних анімаційних плівок.
