На третій зустрічі анімаційного клубу Cartoon lab дослідили феномен сучасної ірландської анімації, зокрема виробництва студії Cartoon Saloon. Мальовничі та яскраві текстури, традиційні анімаційні техніки та прийоми з CG, унікальний стиль та історичні події у мультфільмі «Вовча варта».
- Передісторія
«Вовча варта» — завершальна частина трилогії Irish Folklore Trilogy від ірландської студії Cartoon Saloon. Тож для кращого аналізу «Вовча варта» варто передивитися попередні два мультфільми: «Таємниця абатства Келс» та «Пісня моря».
Компанія Cartoon Saloon була створена у 1999 році, і це найвизначніша одиниця в ірландській сучасній анімації. Мультфільм «Вовча варта» вийшов у 2020 році. Це незалежний анімаційний фільм — проєкт не має прямого спонсора, який ставив би певні умови. Тому у мультфільмі ми бачимо такий унікальний та особливий стиль, що відображає саме студію Cartoon Saloon.
Мультфільми трилогії заледве окупилися, в процесі виробництва творці декілька раз хотіли закрити проєкт, однак продовжували через захоплення та закоханість у свою роботу. Крім цього, подібні проєкти фінансує сама держава Ірландія, аби просувати й популяризувати свою культуру, робити її відомою у всьому світі.
Усі три мультфільми були номіновані на премію «Оскар», але нагород не взяли.
- Сюжет та особливості
Мультфільм побудований на місцевій легенді про ірландських вовків. Частково вона пов’язана з аналогією з повстанцями, що ховаються у лісах. Анімацію навмисне створили стилізованою, а не реалістичною, адже щойно щось досягає реалістичності, після неї немає куди рухатись. А стилізація — безмежна.
Спочатку головний герой задумувався хлопчиком, однак згодом його замінили на дівчинку-англійку, аби підкреслити ідею соціального тиску (наприклад, дівчинка не може бути мисливицею).
Її силует сильно змінюється протягом анімаційного фільму, і це пов’язано з розвитком сюжету. Спочатку — гострі форми, трикутний головний убір. З розвитком вона стає вільніша і риси стають більш м’якими, наприкінці змінюється навіть структура ліній (наприклад, мальовка волосся, обличчя). Героїня до кінця фільму стає все більш скетчевою, об’єднаною візуальною мовою з вовками.
Імена героїв фільму вартують окремої уваги, оскільки вони працюють з ірландською мовою, у якій те, як ім’я пишеться, майже не відповідає тому, як воно читається.
- Візуальна мова в локаціях
Між містом та лісом, які мають різну візуальну мову через сюжет, є проміжний етап — поля. Такі задачі аніматори завжди вирішують спеціально, аби підсилити сюжет.
Також для сюжету іноді працює погода. Протягом «Вовчої варти» декілька разів іде дощ, що, по-перше, говорить про глибоко передану культуру та особливості самої Ірландії, де часто саме така погода. По-друге, дощ підсилює сюжет, коли головна героїня сумує. Дощ не має негативної конотації в цьому анімаційному фільмі, і хоча він доволі часто з’являється протягом сюжету, дощ не є повноцінним героєм, оскільки не має прямої дії. Дощ тут це засіб виразності, який несе культурно-інформаційну функцію.
- Локації Кілкенні
Дія мультфільму відбувається у реальному місті Кілкенні, Ірландія. І майже усі локації міста відповідають локаціям у фільмі. Тут і замок, відтворений майже ідентично (окрім форми), і Червона кімната, яка у замку є галереєю, і вулиці, які у фільмі більш сірі, а в житті — насиченіші за кольором.
- Візуальна мова міста
Місто було розроблено так, аби більшу частину фільму люди почували себе, наче у клітці. Відповідно до цього, у місті багато кутастих, суворих геометричних форм. Так, екран іноді поділений на частини, наче ґрати, і це напряму пов’язано з сюжетом.
Багато локацій, які наявні у справжньому місті Кілкенні, промальовували та інвертували, аби досягнути візуального ефекту, наче у гравюрах. Крім цього, окремі локації й сцени спеціально стилізували, не враховуючи правил перспективи. Це метод підсилення сюжету — аби глядачі сприймали мультфільм як такий, що відбувається в давні часи, коли люди ще не малювали з перспективою.
Також використано метод ліногравюри — коли все виглядає пласким, штрихованим. У такий спосіб стилізували місто, використовуючи штриховку. Багато також залежить від напряму, в якому виконується штриховка — горизонтальний чи вертикальний, автори теж уміло грають з цим протягом фільму.
- Ліс як зона безпеки
Якщо місто визначається як зона небезпеки, то з лісами усе навпаки. Тут ліс теж передає культурні особливості Ірландії, змальовуючи типову для її жителів ситуацію колючих перепон у вигляді чорниці. Ліс виглядає не так, як у нас в Україні — дерева покручені, кучеряві. Чим ближче сюжет підходить до сховку вовків, тим більш чарівними й незвичними стають дерева та рослини.
Також варто сказати, що ірландські ліси дуже вологі, не такі сухі, як українські. І кожна локація лісу найкраще працює разом з персонажем, місця лісу зав’язані саме на них.
Творці фільму постійно навідувались до лісів, аби правильно та точно замалювати усі рослини, пушинки, що літають у повітрі, невелички елементи справжнього ірландського моху тощо.
Спікерка:
Тетяна Бульба — Visual development artist в Ink та Light Films, співорганізаторка конференції розробників комп'ютерних ігор Games Gathering, керувала Games Academy. Авторка курсу 2D Game Art.
Навчатись на Visual Arts.
