Лекція 5. Перебудова та незалежність української анімації (1985 - 2003)
Олег Оліфер — популяризатор і дослідник українського кіно та анімації, комунікаційний менеджер в Довженко-Центр.
— Зміна політичної системи та поколінь української анімації.
— Передчуття розпаду Радянського Союзу.
— Прапор та тризуб: вперше в мультфільмі.
— Виклики для української анімації після здобуття незалежності.
— 5 фільмів для розуміння четвертого періоду.
Корисні посилання та додаткові матеріали:
1. Програма “Мультфільм тижня” анімацію “Тополя” Валентини Костилєвої
2. Програма “Мультфільм тижня” про анімацію “Ненаписаний лист” режисера Євгена Сивоконя
3. Шупик О. Б. “Українська анімація” / О. Шупик. - С. 371-386. в збірці “Нариси з історії кіномистецтва України”.
4. Підлужна А. “Код Володимира Дахна”, 2016
5. Пензій А. “Я хі-хі-хі-хі-хі, я ха-ха-ха-ха-ха зі мною друзям втіха. Я так буває розсміюсь, що лусну сам із сміху (історія української анімації)”, DTF Magazine для МОТ
6. Пензій А., Оліфер О. “10 анімаційних героїв, які поставлять все з ніг на голову – вибір Довженко-Центру (про творчий доробок режисерки Наталі Марченкової)”
7. Онуфрієнко А., Ми — жінки. Десять режисерок української анімації, про яких варто знати
5 фільмів, які дозволять зрозуміти цей період (відео представлені мовою оригіналу):
1. Ненаписаний лист, 1985, Євген Сивокінь
2. Ми - жінки, 1988, Олена Касавіна, Людмила Ткачикова, Сергій Кушніров
3. День народження Юлії, 1994, Наталя Марченкова
4. Тополя, 1996, Валентина Костилєва
5. Йшов трамвай № 9, 2002, Степан Коваль
