Музика та шуми як оповідачі історії: як навчитися слухати кіно

Аня Дацюк — кінокритикиня, журналістка DTF Magazine, кураторка кінофестивалю «Київський тиждень критики», ведуча подкасту Filmspotting на Радіо Поділ.

Кіно — це візуальне мистецтво. Режисерський почерк та акторська гра, операторські та монтажні прийоми — ті риси, за якими ми звикли розбирати кіно на кадри, аналізувати картинку або цілі сцени. Однак легендарний фільм можна впізнати не лише за стоп-кадром, а й за його фірмовим звуком. Пригадайте трек, який починається відразу після канонічного “I love you, Honey Bunny. Everybody be cool this is a robbery!" А тепер пригадайте звуки Чубакки та лазерного меча і скажіть при цьому, коли ви востаннє дивилися «Зоряні війни»?

Звукова складова кіно не менш важлива за візуальну. Настільки, що заслуговує на окрему лекцію. Отже, ми дізнаємось, які функції виконує саундтрек, хто такий музичний супервайзер у кіно, яка різниця між музикою дієгетичною та недієгетичною і як музичний супровід ритмічно та драматургічно впливає на історію.

Та це лише перша частина лекції, а в другій ми зануримося глибше у кролячу нору вже без жодної музики. Як щодо послухати звуковий ландшафт і розібратись, як звучить фільм жахів, космічне кіно або воєнна драма? Зрештою, навіть тиша в кінематографі несе особливий зміст — її ми також послухаємо (а після цього ви вже точно будете складнішими).