Можливо, ви звикли до того, що лекції мають починатися з пропозицій легких кроків для покращення ваших когнітивних здібностей, однак філософія не про це. Власне, це найбільш не прив'язане до конкретного, скажімо, результату галузь людського знання, яка, як не дивно, триває найдовше серед усіх можливих наук. Тому що інші пройшли трансформацію, лише філософські питання — вічні.
Зазвичай типовий результат філософського дослідження — значно більше запитань, ніж відповідей.
Роздуми про те, чи зміниться ринок праці, яким професіям загрожує зникнення в найближчі п'ять чи десять років, відштовхуються від дуже типових філософських ідей. Зокрема, давно відомий парадокс співвідношення знання та незнання. Що більше ми знаємо, то більше ми не знаємо.
Питання змін ринку професій у стилі роману Льюїса Керрола, зокрема, героїні «Аліси в Задзеркаллі». Коли персонажі роману біжать з королевою, зупиняються, щоб перепочити, і усвідомлюють, що залишилися на тому самому місці. Для філософії це типова ситуація. У світі постійно щось відбувається, стаються нові відкриття, а також бурхливі обговорення того, як все радикально зміниться. Натомість філософи просто спостерігають за всіма. Головний аспект цієї сцени роману пов'язаний зі здивуванням Аліси. На що Королева відповіла: «Ваш світ повільний. У нашому світі потрібно швидко бігти, щоб залишатися на тому ж місці. Щоб рухатися далі, потрібно бігти як мінімум вдвічі швидше». Це свого роду короткий прогноз подальшого розвитку ринку професій, де потрібно бігти швидко, щоб залишатися на своєму місці та вдвічі прискоритися, щоб бути попереду.
Термін «нейрофілософія» вперше використала філософиня Патриція Сміт Черчленд у своїй однойменній праці. У 80-х роках ХХ ст. в галузі філософії свідомості було небагато концепцій. Існували традиційні, які розглядали свідомість переважно через внутрішнє розуміння досвіду. Тобто через наші переживання. Також послуговувалися типами близько біхевіористичних теорій, тобто таких, які інтерпретували свідомість через те, що ми можемо робити, –– наприклад, усвідомлювати, запам'ятовувати, уявляти, мислити тощо. Згодом з'явилися радикальні на той час теорії, які ґрунтувалися на ідеї того, що свідомість є мозком. Було багато варіацій, наприклад, теорії тотожності про те, що свідомість –– це і є мозок, і кожний стан конкретної свідомості має відповідати певному місцю в мозку. Так, зараз це смішна ідея.
Дуже популярною є концепція нейропластичності, яка вказує на те, що мозок, залежно від способів взаємодії з довкіллям, потенційно здатний нескінченно перебудовуватися і переймати різні функції. Нейропластичність не заперечує того, що навіть маючи широкі властивості, наш мозок і свідомість, яка з ним так чи інакше пов'язана, — це надзвичайно крихка й матеріальна річ.
З одного боку, звісно, людина демонструє найпотужніші когнітивні здібності. Водночас вона залишається біологічно й соціально обумовленою істотою. Ці межі й досліджує нейрофілософія.
Початково концепція Черчленд була крайньою точкою фізикалізму, що стверджував, що наступний етап розвитку науки скасовує такі філософські поняття, як свідомість, мислення, не кажучи вже про душу, внутрішній світ, переживання. Люди замінять їх, як колись точні сучасні наукові терміни замінили псевдонаукові поняття. Тобто емпірична наука, можливо, у найближчому майбутньому позбудеться філософії свідомості, як непотрібної.
Уже з кінця ХХ і початку ХХІ століття для нейрофізіологів зняли блокування на антинауковість використання таких термінів, як свідомість. Усе більше біологів, нейрофізіологів, психологів, економістів та інших учених широкого профілю починають говорити про принципи моралі. До прикладу, Роберт Сапольскі пояснює такий феномен, як війна, через аналіз поведінки шимпанзе й бонобо.
Нейрофілософія ґрунтується на нейрофізіології, але її відмінність у тому, що ми все одно рухаємося в руслі філософської аргументації, тобто емпіричні дані ніколи самі собою нічого не доводять. Зазвичай найгірші помилки в інтерпретації свідомості трапляються тоді, коли ми вказуємо конкретні дані експерименту. На зразок такого, у якому брали участь декілька десятків людей. Наприклад, вони підіймати по черзі один палець зі словами «свободи волі не існує».
Філософія все ж таки охоплює весь спектр філософських питань, які доводять, що найближчим часом питання свідомості не буде вирішене. Але ми значно краще розумітимемо саме питання.
Щоб збагнути свідомість, необхідно зрозуміти, що таке мозок і як він функціонує.
Нейрофілософія — це не щось абсолютно радикальне, а новий спосіб інтерпретації питань, пов'язаних з тим, як ми мислимо, пізнаємо світ, що таке свідомість та самосвідомість. У нейрофілософії, за умови величезної конкуренції теорій, найчастіше підтверджується теза про конструктивну діяльність мозку. З огляду на яку, по-перше, немає єдиного центру свідомості. По-друге, мозок конструює реальність, а не відображає її.
Про рятівні та руйнівні емоції, передбачувану ірраціональність людської поведінки, комп’ютерну метафору і межі її застосування дізнаєтеся з лекції.
