досвід
За кафедрою Олексій Волков: як будують лінійку проєктного менеджменту в Projector
У проєктному менеджменті Олексій Волков уже понад 10 років. За цей час встиг попрацювати у компаніях GlobalLogic та Levi9 IT Services, де зараз займає позицію Delivery Director, отримати досвід з командами в Харкові, Донецьку, Львові, Києві, та запустити курс у Проджекторі, місця на якому заброньовані ще до відкриття нового набору. Зараз Олексій — завкаф лінійки проєктного менеджменту. Про свій досвід та плани він розповів для Projector Mag.
Про досвід у проєктному управлінні та менеджменті
Кар'єру я починав у компанії GlobalLogic, коли навчався в інституті в Харкові. Спочатку це була роль проєктного координатора, яка дозволила краще зрозуміти обов'язки та зону відповідальності менеджера проєктів. Тоді усвідомив, що й далі хочу розвиватись у цій сфері. У результаті з компанією ми провели близько 5 років, працювали над різними цікавими проєктами, як текстовий редактор для інформагентства в Лондоні чи система управління клінічними дослідженнями для замовника зі США. Мені пощастило з командами — більшість колег були старшими і досвідченішими, тому вдалося багато чому від них навчитись. А ще вони завжди допомагали та підтримували, тож це мотивувало розвиватися.
Сам я зі сходу України (місто Щастя), тож в якийсь момент вирішив переїхати ближче до батьків — у Донецьк. Там розглядав кілька компаній, зокрема, Levi9. До речі, у 2013 році мене наймали повністю онлайн. У тодішньому офісі не було позиції керівника, тому я частково виконував і цю роль. З початком війни ми закрили офіс на Сході та перевезли команду з майже 50 людей до Києва. На цьому всьому історія не закінчилась: згодом мене підвищили до Delivery Director та запропонували відкривати новий делівері центр вже у Львові. За 2-3 роки ми відкрили офіс, зібрали команду та налагодили роботу над проєктами.
Сам я зі сходу України (місто Щастя), тож в якийсь момент вирішив переїхати ближче до батьків — у Донецьк. Там розглядав кілька компаній, зокрема, Levi9. До речі, у 2013 році мене наймали повністю онлайн. У тодішньому офісі не було позиції керівника, тому я частково виконував і цю роль. З початком війни ми закрили офіс на Сході та перевезли команду з майже 50 людей до Києва. На цьому всьому історія не закінчилась: згодом мене підвищили до Delivery Director та запропонували відкривати новий делівері центр вже у Львові. За 2-3 роки ми відкрили офіс, зібрали команду та налагодили роботу над проєктами.
Зараз я знову працюю в Києві. Досвід роботи та спілкуванння з українськими та закордонними фахівцями великих компаній змотивував мене викладати. Але я й сам не припиняю навчатися. Наприклад, хочу заглибитись у менеджмент продуктів — та частина, на яку ми в сервісній моделі не завжди звертаємо належну увагу. Розуміти, що хороше програмне забезпечення є тільки частиною успіху продукту, просто необхідно. Це допомагає проговорювати критерії успіху проєкту з командою та замовником.
Крім того, зараз більше фокусуюсь і на отриманні знань та досвіду з програмним/портфоліо менеджментом: коли ти відповідальний не за 1 проєкт, а 5-10 клієнтів із власними проєктами та програмами, якими потрібно керувати. Це зазвичай значно цікавіше і складніше — тут завдання та проблеми зовсім іншого рівня.
А врешті — навіть після 10 років у проєктному управлінні не можна сказати, що ти все знаєш та вмієш, бо все одно є кейси, які дозволяють вчитись новому. Тому я намагаюсь дізнаватися більше, як працювати з людьми, розвиватись у ролі менеджера і наставника для колег та інших проєктних менеджерів. І звісно, хотів би втілити щось своє, адже читати чужі історії й пробувати побудувати щось самостійно — дуже різні речі.
Крім того, зараз більше фокусуюсь і на отриманні знань та досвіду з програмним/портфоліо менеджментом: коли ти відповідальний не за 1 проєкт, а 5-10 клієнтів із власними проєктами та програмами, якими потрібно керувати. Це зазвичай значно цікавіше і складніше — тут завдання та проблеми зовсім іншого рівня.
А врешті — навіть після 10 років у проєктному управлінні не можна сказати, що ти все знаєш та вмієш, бо все одно є кейси, які дозволяють вчитись новому. Тому я намагаюсь дізнаватися більше, як працювати з людьми, розвиватись у ролі менеджера і наставника для колег та інших проєктних менеджерів. І звісно, хотів би втілити щось своє, адже читати чужі історії й пробувати побудувати щось самостійно — дуже різні речі.
Про кураторство у Проджекторі
Ще у Львові я викладав у місцевій ІТ-школі LITS. Прочитав курс для одного з потоків і планував продовжити викладання вже в Києві, але не склалось, бо після приїзду більше уваги хотів приділити родині. Але бажання викладати нікуди не зникло. Я мав мотивацію ділитися досвідом, допомагати початківцям, щоб вони приносили максимальну цінність командам і компаніям, розуміли як і де можуть розвиватись далі.
Я проаналізував ринок і серед київських креативних шкіл Проджектор зачепив мене найбільше. З одного боку, сильна команда з потужними засновниками та сама ідея практики під час навчання. З іншого боку, курсів з проєктного менеджменту на той час у школі не було. Вирішив сам написати, познайомився з Сашею Трегубом і ми почали обговорювати, чи є місце такій програмі та якою вона може бути. Перший драйран зробили на річному професіумі з продуктового менеджменту, а після хороших відгуків куратора та його студентів вирішили відкривати курс.
Вперше IT Project Management стартував у січні 2020 — і він пройшов не без пригод: саме під час курсу почався карантин, ми перейшли в онлайн, пережили багато трансформацій. Набили чимало гуль, але завдяки, наприклад, зворотному зв'язку студентів бачили, що саме треба було покращити. У наступних потоках я вже оновлював контент і формат подачі. Щоразу ми шукали нових замовників на курсові проєкти й ними ставали різні українські компанії: ILF, Good Wine, Wargaming, PIX, Культурний Проєкт, Cosmos in, MEGOGO, Comfy, Promodo, «Рукавичка» — пам'ятаю кожен, бо це завжди унікальні враження.
Я проаналізував ринок і серед київських креативних шкіл Проджектор зачепив мене найбільше. З одного боку, сильна команда з потужними засновниками та сама ідея практики під час навчання. З іншого боку, курсів з проєктного менеджменту на той час у школі не було. Вирішив сам написати, познайомився з Сашею Трегубом і ми почали обговорювати, чи є місце такій програмі та якою вона може бути. Перший драйран зробили на річному професіумі з продуктового менеджменту, а після хороших відгуків куратора та його студентів вирішили відкривати курс.
Вперше IT Project Management стартував у січні 2020 — і він пройшов не без пригод: саме під час курсу почався карантин, ми перейшли в онлайн, пережили багато трансформацій. Набили чимало гуль, але завдяки, наприклад, зворотному зв'язку студентів бачили, що саме треба було покращити. У наступних потоках я вже оновлював контент і формат подачі. Щоразу ми шукали нових замовників на курсові проєкти й ними ставали різні українські компанії: ILF, Good Wine, Wargaming, PIX, Культурний Проєкт, Cosmos in, MEGOGO, Comfy, Promodo, «Рукавичка» — пам'ятаю кожен, бо це завжди унікальні враження.
Раніше ми розповідали, як минула робота студентів Олексія над кейсом для Cosmos in. У блозі Projector Mag ви можете дізнатися, як команда студенток працювала із замовником, шукала болі клієнта та готувала перші припущення, а згодом — які рекомендації вони підготували для компанії.
Зараз минули чотири набори під моїм кураторством. Настав час, коли ми з Проджектором зрозуміли, що запит перевищує мої можливості — людям, які тільки дізналися про курс, складно було потрапити в групу, адже менеджери закривали набір із повним складом ще за кілька місяців до старту. Ми вирішили продовжити курс у новому форматі: лекційний матеріал залишився записаний з моєю участю, а комунікація зі студентами — вебінари, кейси з клієнтами, курсовий проєкт та фідбеки на домашки — перейшла до рук менторок. Так, раніше ми запускали курс 4 рази на рік, а зараз — щомісяця.
Чому мені подобається викладання? Ось які можливості я бачу в цьому:
1
структурувати інформацію для студентів — попри велику кількість контенту в інтернеті все одно складно зібрати правильний пазл; куратори в Проджі не просто передають інформацію, ми ділимося досвідом практиків, які:
— прожили речі, про які розповідають;
— витягнули з них власні інсайти;
— здатні оцінити студента на кожному етапі курсу;
— прожили речі, про які розповідають;
— витягнули з них власні інсайти;
— здатні оцінити студента на кожному етапі курсу;
2
допомогти студенту — я співбесідую багатьох кандидатів і часто подаються початківці без розуміння простих речей; моє завдання — сформувати важливу базу, аби за кандидатом стояла відповідальність за персональну цінність для компанії та команди;
3
власний саморозвиток — коли ти менеджериш команду на роботі, це не зовсім формат вчителя; тому викладання допомагає:
— прокачуватися в своїх навичках;
— побачити по-новому вже звичні речі;
— зрозуміти, де ще недопрацював і що можна покращити.
— прокачуватися в своїх навичках;
— побачити по-новому вже звичні речі;
— зрозуміти, де ще недопрацював і що можна покращити.
Для студентів я стараюсь бути і вчителем, і другом. З одного боку, до мене приходять не просто за теоретичним матеріалом, а й щоб почути, яке рішення прийняв би сам у такій-то ситуації. З іншого боку, хочеться виступати не тільки в ролі вчителя, а й друга. Наприклад, якщо випускник написав у десяток компаній і дістав відмову, я виступаю тим, хто підтримає, спробує знайти причини і допоможе все ж таки знайти роботу та отримати перший досвід у проєктному менеджменті.
Ми досі спілкуємося з багатьма випускниками. Найбільш приємно, що вони самі тримають контакт один з одним, разом відвідують івенти, спілкуються в соцмережах — стають справжнім ком'юніті. І так само найбільше я пишаюся своїми студентами. За останні випуски ті, хто шукали роботу, знайшли її; а від людей, які наймали моїх випускників, чую позитивні відгуки і це додає мотивації ще більше.
Ми досі спілкуємося з багатьма випускниками. Найбільш приємно, що вони самі тримають контакт один з одним, разом відвідують івенти, спілкуються в соцмережах — стають справжнім ком'юніті. І так само найбільше я пишаюся своїми студентами. За останні випуски ті, хто шукали роботу, знайшли її; а від людей, які наймали моїх випускників, чую позитивні відгуки і це додає мотивації ще більше.
Про завкафство лінійки проєктного менеджменту
Коли ми зрозуміли, що хочемо запускати більше потоків курсу проєктного менеджменту, від Проджа надійшла пропозиція розвивати цю історію ще далі. Я з радістю погодився і тепер моя роль завкафа включає кілька важливих обов'язків.
1
Визначати вектор розвитку лінійки. Наприклад, зараз ми працюємо над Професіумом для менеджерів-початківців. До нього ввійдуть 5 курсів: IT Project Management, UX for non-designers, а також ще не засетаплені курси з технічних компетенцій для менеджерів, основ продуктового менеджменту та англійська мова.
2
Дбати про якість. На рівні всього Проджектора вже сформувалася своя планка. Моя задача — зробити так, аби нові програми були не просто не гірші, а так само сильні та продумані.
3
Розвивати освітній контент загалом. Наприклад, зараз у Projector Library плануємо додати більше лекцій на тему проєктного менеджменту. Також потрібно попрацювати над форматом інтенсивів. Окрема тема — допомога компаніям, які до нас звертаються.
Із менторками мого курсу дотримуємось формату, коли протягом навчання зідзвонюємось, обговорюємо труднощі та думаємо, як і що покращити. Той же підхід я впроваджую і з кураторами.
І до менторів, і до кураторів у мене є кілька критеріїв відбору:
— досвід — якщо людині його бракує, буде складно відповідати на запитання студентів;
— комунікабельність — ми хочемо, щоб куратори були максимально «живими», адже і студентам тоді легше навчатися;
— відповідальність — наприклад, якщо людина пропала на два тижні й залишила нас без апдейтів, це вже тривожний дзвіночок;
— ініціативність — останній, але не менш важливий критерій.
І до менторів, і до кураторів у мене є кілька критеріїв відбору:
— досвід — якщо людині його бракує, буде складно відповідати на запитання студентів;
— комунікабельність — ми хочемо, щоб куратори були максимально «живими», адже і студентам тоді легше навчатися;
— відповідальність — наприклад, якщо людина пропала на два тижні й залишила нас без апдейтів, це вже тривожний дзвіночок;
— ініціативність — останній, але не менш важливий критерій.
Коли я сам був студентом в університеті, мав кількох викладачів, які запам'яталися. Наприклад, керівниця мого курсового проєкту, крім викладання в інституті, керувала власним консалтинговим агентством. У багатьох речах, таких як англійська мова, спілкування з клієнтом, робота на проєкті, саме вона спрямовувала мене під час навчання. Інше позитивне знайомство — директор кар'єрного центру, де ми з іншими студентами організовували різні події. Він мав великий досвід у менеджменті, працював за кордоном та ділився зі мною порадами. Тож коли мене запитують, що таке університет, я згадую ці історії й відповідаю: це бренд, сформований історією, але історію формують люди — студенти і викладачі.
Я думаю, що наша місія — це освіта, яку оцінить бізнес. Усі компанії розповідають, що якість освіти в України недостатня, випускник не може прийти й одразу виконувати обов'язки. Мені б хотілося, щоб бізнес не витрачав час та зусилля, щоб перевчати, а міг бути задоволений підготовкою спеціалістів. Моя місія — бути частиною цього процесу.
Я думаю, що наша місія — це освіта, яку оцінить бізнес. Усі компанії розповідають, що якість освіти в України недостатня, випускник не може прийти й одразу виконувати обов'язки. Мені б хотілося, щоб бізнес не витрачав час та зусилля, щоб перевчати, а міг бути задоволений підготовкою спеціалістів. Моя місія — бути частиною цього процесу.
Щоб знайти програму для нових знань і практичних навичок, обирайте серед курсів на факультеті менеджменту.
Текст: Тоня Чундак
Фото: Наталія Азаркіна
Текст: Тоня Чундак
Фото: Наталія Азаркіна
Досвід
Сподобалась стаття?
