Перші три людини мені відмовили і тоді здавалося, що з мого задуму нічого не вийде. Потім все ж вдалося поспілкуватися з чоловіком, але під час розмови з'ясувалося, що літає він дуже рідко. Це було не зовсім те, чого я шукав.
Перше повноцінне інтерв'ю я провів з іноземцем. Він сидів за столиком та читав щось з телефона. Це був швейцарець на ім'я Мурат. Наші люди якось неохоче йшли на контакт, а він проявив люб'язність, запропонував випити кави, дозволив записати розмову на диктофон. Мурат працює менеджером у банку і літає бізнес-класом 7-8 разів на місяць. Це був той сегмент аудиторії, який, як мені здавалося, буде знайти найважче. Після розмови з ним я зрозумів, що поїхав до Борисполя недаремно.
Далі я провів інтерв'ю ще з одним іноземцем — фінським журналістом Фредеріком. Він декілька разів на місяць літає по роботі економ-класом. Це ще одна цільова група, яку я шукав.
Результати поїздки в аеропорт: