#людипоруч
Ірина Шкаровська: «Я завжди шукаю для себе челенджі, навіть якщо не усвідомлюю цього»
Head of Design у EPAM Ukraine, UI/UX Designer, ілюстраторка, випускниця курсів «Ілюстрація. Про» та «Ілюстрація. Візуальне мислення».
Поговорили про дизайн, ілюстрацію, взаємодію з людьми, критику та й взагалі про життя.
Поговорили про дизайн, ілюстрацію, взаємодію з людьми, критику та й взагалі про життя.
«У мені поєднується дві людини — та, яка йде вперед, критикує себе, щоб стати кращою і та, яка сидить вдома на дивані, загорнувшись у ковдру. Перша людина постійно «підбиває» другу — і ми йдемо далі. Момент, коли доводиться вставати з дивану — неприємний. Але я знаю, що потім таки подякую собі»
Вдячна батькам, що вони мені дали повну свободу і не нав'язували «правильність» чи «неправильність» будь-яких професій. Це вже пізніше дізналася, що не всім так пощастило.
Моя основна робота — дизайнер. Якщо я все ж таки захочу стати ілюстратором, цьому треба буде присвячувати мінімум 80 годин на тиждень. На роботі проводжу годин 9-10 на день, тому часу не дуже вистачає.
Коли думаю про себе в цілому, я не можу відокремити «життя» і «роботу».
Зараз я не просто дизайнер, зараз я відповідаю за команду людей — за те, як вони ростуть, як працюють в команді, за те, щоб усім було добре.
Люблю відповідальність. Раніше дивувалася, чому у мене так багато проблем і вони не закінчуються. А потім зрозуміла, що я така людина: як тільки вирішу одну проблему — вигадую собі іншу і починаю її вирішувати. Якщо у мене немає проблем, відчуваю, що «щось не те». Професія дизайнера направлена на ідентифікацію проблеми і генерацію її рішень. Тому, мабуть, вона мені і підходить.
Є люди, які сприймають життя більш розслаблено. Це не про мене — я завжди шукаю для себе челенджі, навіть якщо не усвідомлюю цього.
Вдячна батькам, що вони мені дали повну свободу і не нав'язували «правильність» чи «неправильність» будь-яких професій. Це вже пізніше дізналася, що не всім так пощастило.
Моя основна робота — дизайнер. Якщо я все ж таки захочу стати ілюстратором, цьому треба буде присвячувати мінімум 80 годин на тиждень. На роботі проводжу годин 9-10 на день, тому часу не дуже вистачає.
Коли думаю про себе в цілому, я не можу відокремити «життя» і «роботу».
Зараз я не просто дизайнер, зараз я відповідаю за команду людей — за те, як вони ростуть, як працюють в команді, за те, щоб усім було добре.
Люблю відповідальність. Раніше дивувалася, чому у мене так багато проблем і вони не закінчуються. А потім зрозуміла, що я така людина: як тільки вирішу одну проблему — вигадую собі іншу і починаю її вирішувати. Якщо у мене немає проблем, відчуваю, що «щось не те». Професія дизайнера направлена на ідентифікацію проблеми і генерацію її рішень. Тому, мабуть, вона мені і підходить.
Є люди, які сприймають життя більш розслаблено. Це не про мене — я завжди шукаю для себе челенджі, навіть якщо не усвідомлюю цього.
Взаємодія з людьми
Є різні моделі взаємодії з клієнтом. Якщо ти запитуєш у нього, що тобі робити — він стає ведучим, а ти «робочими руками». Клієнт генерує рішення, а ти просто замість нього їх виконуєш. Думаю, в якийсь період кар'єри кожен був таким дизайнером. Ми просто не розуміли, коли починали, як правильно. Думаю, всі мають пройти таку фазу, щоб навчитися на своїх помилках.
Ще буває інший варіант — коли тобі здається, що це твій проект, ти починаєш сперечатися з клієнтом і забуваєш, що це він тебе покликав. Це все-таки для нього і про нього. Твоя задача — йому допомагати і забезпечувати правильні рішення.
Отже потрібно знайти баланс: вести проект і бути ключовою людиною з боку проектування та разом з тим не забувати про те, що проект все ж належить клієнту і фінальні рішення, бюджет і найбільша відповідальність лягатиме на нього. Потрібно розуміти всю відповідальність і кордони між поняттями «консультація» і «сервіс».
Є різні моделі взаємодії з клієнтом. Якщо ти запитуєш у нього, що тобі робити — він стає ведучим, а ти «робочими руками». Клієнт генерує рішення, а ти просто замість нього їх виконуєш. Думаю, в якийсь період кар'єри кожен був таким дизайнером. Ми просто не розуміли, коли починали, як правильно. Думаю, всі мають пройти таку фазу, щоб навчитися на своїх помилках.
Ще буває інший варіант — коли тобі здається, що це твій проект, ти починаєш сперечатися з клієнтом і забуваєш, що це він тебе покликав. Це все-таки для нього і про нього. Твоя задача — йому допомагати і забезпечувати правильні рішення.
Отже потрібно знайти баланс: вести проект і бути ключовою людиною з боку проектування та разом з тим не забувати про те, що проект все ж належить клієнту і фінальні рішення, бюджет і найбільша відповідальність лягатиме на нього. Потрібно розуміти всю відповідальність і кордони між поняттями «консультація» і «сервіс».
Цілі
Є люди, які від чогось тікають, і ті, які до чогось йдуть. Я скоріше йду «до чогось», але це не завжди дуже конкретна ціль, вона взагалі може бути заснована на відчуттях. Наприклад, я б дуже хотіла побудувати круту команду і до тих пір, поки я не відчую, що це зробила саме я, а не ситуація і обставини, мені це цікаво.
В цілому я б хотіла вплинути на те, як сприймається робота дизайнерів в ІТ-компаніях у порівнянні з роботою розробників. Показати, наскільки це важлива частина проекту, скільки у ній ваги та цінності.
Бачу, що у дизайнерів з'явилася тенденція — ми почали дуже багато говорити, виступати, обговорювати методики, концентруватися на тих фазах роботи, які зараз найбільше в тренді. Дослідження, тестування, сервіс дизайн. Слухати і говорити — це дуже важливо, але це не гарантує, що у підсумку ти це зробиш та отримаєш гарний результат. Я скоріше за те, щоб ми звертали більше уваги на практичні речі і на якість роботи.
Є люди, які від чогось тікають, і ті, які до чогось йдуть. Я скоріше йду «до чогось», але це не завжди дуже конкретна ціль, вона взагалі може бути заснована на відчуттях. Наприклад, я б дуже хотіла побудувати круту команду і до тих пір, поки я не відчую, що це зробила саме я, а не ситуація і обставини, мені це цікаво.
В цілому я б хотіла вплинути на те, як сприймається робота дизайнерів в ІТ-компаніях у порівнянні з роботою розробників. Показати, наскільки це важлива частина проекту, скільки у ній ваги та цінності.
Бачу, що у дизайнерів з'явилася тенденція — ми почали дуже багато говорити, виступати, обговорювати методики, концентруватися на тих фазах роботи, які зараз найбільше в тренді. Дослідження, тестування, сервіс дизайн. Слухати і говорити — це дуже важливо, але це не гарантує, що у підсумку ти це зробиш та отримаєш гарний результат. Я скоріше за те, щоб ми звертали більше уваги на практичні речі і на якість роботи.
Ритуали
Маю дивну звичку збирати все — від речей до емоцій. Збираю фотографії, фільми, листівки, музику. Книги різними мовами, яких не знаю. Приємно знати, що у мене є така колекція. Для мене дуже важливо, щоб усі фільми, які мені сподобалися, десь були зібрані. Можливо я надіюся, що хтось колись знайде цю колекцію і її використає.
З авторів дуже люблю Муракамі, з книг — «Атлант розправив плечі». Я часто аналізую не лише те, які емоції викликає в мене твір чи що хотів сказати автор, але й персонажів, особливо непомітних.
Маю дивну звичку збирати все — від речей до емоцій. Збираю фотографії, фільми, листівки, музику. Книги різними мовами, яких не знаю. Приємно знати, що у мене є така колекція. Для мене дуже важливо, щоб усі фільми, які мені сподобалися, десь були зібрані. Можливо я надіюся, що хтось колись знайде цю колекцію і її використає.
З авторів дуже люблю Муракамі, з книг — «Атлант розправив плечі». Я часто аналізую не лише те, які емоції викликає в мене твір чи що хотів сказати автор, але й персонажів, особливо непомітних.
Ілюстрація і дизайн
До курсу ілюстрація була заняттям «для себе». Я малювала для друзів, трохи на фрілансі, ходила на Drink&Draw час від часу, щоб рука не забувала як малювати. А вже під час курсу візуального мислення зрозуміла, наскільки мій мозок ненатренований на генерацію ідей. Вигадати щось було дуже складно. Спочатку я дуже засмутилася, але потім сказала собі: «Ну от, у тебе зараз такий рівень, нічого страшного, просто працюй з тим, що є».
На другий курс прийшла без сильних амбіцій та тиску зі свого боку. Морально розслабилася. Сказала собі: «Я ж люблю це, чому ж я ставлю собі таку високу планку і показники, яких я не можу досягти? Потрібно просто кайфувати від завдань, які отримую, вони ж по-справжньому класні». Коли звільнилася від недосяжних висот — стало легше.
В ілюстрації є одне завдання і безліч шляхів, якими ти можеш їх виконати. Тут важливо не очікувати якогось чіткого результату та не ставити критеріїв. Дивитися, куди приведе експеримент.
Краще зробити хоча б щось і отримати від цього задоволення, ніж не зробити нічого, тому що постійно себе критикуєш.
Думаю, як ілюстратор ти у будь-якому разі залишаєш власний почерк у кожній роботі. А дизайнер повинен вміти працювати у будь-якому стилі, підлаштовуватися під кожен проект. Стиль — це лише метод, який буде працювати у конкретному випадку. «Я» дизайнера тут — лише те, наскільки ефективне та якісне рішення він запропонував, а не те, що у нього однаково заокруглені кнопки у всіх проектах.
Якщо дизайнер намагається зрозуміти, наскільки його робота комусь корисна і як її можна було б зробити простіше, дешевше і швидше — він рухається у правильному напрямку. Якщо ж він намагається виразити себе через проект і вирішити якісь свої задачі замість задач клієнта — він поки що стоїть на місці.
До курсу ілюстрація була заняттям «для себе». Я малювала для друзів, трохи на фрілансі, ходила на Drink&Draw час від часу, щоб рука не забувала як малювати. А вже під час курсу візуального мислення зрозуміла, наскільки мій мозок ненатренований на генерацію ідей. Вигадати щось було дуже складно. Спочатку я дуже засмутилася, але потім сказала собі: «Ну от, у тебе зараз такий рівень, нічого страшного, просто працюй з тим, що є».
На другий курс прийшла без сильних амбіцій та тиску зі свого боку. Морально розслабилася. Сказала собі: «Я ж люблю це, чому ж я ставлю собі таку високу планку і показники, яких я не можу досягти? Потрібно просто кайфувати від завдань, які отримую, вони ж по-справжньому класні». Коли звільнилася від недосяжних висот — стало легше.
В ілюстрації є одне завдання і безліч шляхів, якими ти можеш їх виконати. Тут важливо не очікувати якогось чіткого результату та не ставити критеріїв. Дивитися, куди приведе експеримент.
Краще зробити хоча б щось і отримати від цього задоволення, ніж не зробити нічого, тому що постійно себе критикуєш.
Думаю, як ілюстратор ти у будь-якому разі залишаєш власний почерк у кожній роботі. А дизайнер повинен вміти працювати у будь-якому стилі, підлаштовуватися під кожен проект. Стиль — це лише метод, який буде працювати у конкретному випадку. «Я» дизайнера тут — лише те, наскільки ефективне та якісне рішення він запропонував, а не те, що у нього однаково заокруглені кнопки у всіх проектах.
Якщо дизайнер намагається зрозуміти, наскільки його робота комусь корисна і як її можна було б зробити простіше, дешевше і швидше — він рухається у правильному напрямку. Якщо ж він намагається виразити себе через проект і вирішити якісь свої задачі замість задач клієнта — він поки що стоїть на місці.
Розвиток
Найжорсткіший критик — це я сама. Коли мене хвалять за якусь роботу, зазвичай думаю: «Так-так, Іра, зараз ти розслабишся і втратиш момент, коли можна над чимось попрацювати».
Позитивні відгуки можна із вдячністю прийняти та рухатися далі.
Коли я бачу негативні фідбеки, одразу насторожуюся, з'являється внутрішній захисний бар'єр. Але я точно знаю, що пізніше я це прокручу в голові та згенерую ідеї, як це виправити.
Образливі слова людину демотивують. Вона намагається від них втекти, а не виправлятися. Коли я критикую, я намагаюся говорити аргументовано, підштовхувати людину до того, щоб їй самій було цікаво над цим працювати.
Треную емпатію щодня, тому що працюю зі своєю командою — даю задачі, фідбек, презентую роботу клієнту. Усі люди живуть своїм життям і у всіх є прохання, ідеї, які потрібно вислухати і взяти до уваги. Вчуся організувати, мотивувати, вирішувати конфлікти.
Досі росту до розуміння себе. По крихтах збираю інформацію, це дуже цікаво. Коли знаєш себе — можна багато чого зробити, або ж навпаки заздалегідь відмовитися від непотрібного. Без цього розуміння взагалі дуже небезпечно за щось братися.
Думаю, в майбутньому люди зміняться зовні, але фундаментальні цінності залишаться. І позитивні і негативні, вони з нами протягом тисячоліть.
Мені подобається відчувати, що я допомогла людині і бачити її емоції. Не обов'язково, щоб про це говорили — важливо просто знати, що щось змінилося завдяки мені. Приємне відчуття.
—
Глянути на роботи Іри
Найжорсткіший критик — це я сама. Коли мене хвалять за якусь роботу, зазвичай думаю: «Так-так, Іра, зараз ти розслабишся і втратиш момент, коли можна над чимось попрацювати».
Позитивні відгуки можна із вдячністю прийняти та рухатися далі.
Коли я бачу негативні фідбеки, одразу насторожуюся, з'являється внутрішній захисний бар'єр. Але я точно знаю, що пізніше я це прокручу в голові та згенерую ідеї, як це виправити.
Образливі слова людину демотивують. Вона намагається від них втекти, а не виправлятися. Коли я критикую, я намагаюся говорити аргументовано, підштовхувати людину до того, щоб їй самій було цікаво над цим працювати.
Треную емпатію щодня, тому що працюю зі своєю командою — даю задачі, фідбек, презентую роботу клієнту. Усі люди живуть своїм життям і у всіх є прохання, ідеї, які потрібно вислухати і взяти до уваги. Вчуся організувати, мотивувати, вирішувати конфлікти.
Досі росту до розуміння себе. По крихтах збираю інформацію, це дуже цікаво. Коли знаєш себе — можна багато чого зробити, або ж навпаки заздалегідь відмовитися від непотрібного. Без цього розуміння взагалі дуже небезпечно за щось братися.
Думаю, в майбутньому люди зміняться зовні, але фундаментальні цінності залишаться. І позитивні і негативні, вони з нами протягом тисячоліть.
Мені подобається відчувати, що я допомогла людині і бачити її емоції. Не обов'язково, щоб про це говорили — важливо просто знати, що щось змінилося завдяки мені. Приємне відчуття.
—
Глянути на роботи Іри
Авторка: Женя Каташинська
Фото: Наталія Азаркіна
Локація: кінотеатр «Київ»
Фото: Наталія Азаркіна
Локація: кінотеатр «Київ»
#людипоруч
Сподобалась стаття?
