ГАРАЖ
Ніколаєв у Києві й навпаки: найвідоміші проєкти архітектора
Володимир Ніколаєв — одне з тих імен, без яких сучасний Київ годі собі уявити. Ніколаєва треба знати, бачити і берегти в серденьку. Якщо з вами цього поки не трапилося — нічого страшного, ми розповімо вам про сім найвідоміших проєктів архітектора.
Bio
Якщо коротко, Володимир Ніколаєв народився у Царському Селі під Санкт-Петербургом у 1847-му, закінчив Імператорську академію мистецтв, переїхав до Києва і став тут дуже популярним: він був київським міським та єпархіальним архітектором, а також архітектором Києво-Печерської лаври. Помер у 64 роки, був похований на Аскольдовій Могилі.
За майже 40-річне життя у Києві він набудував: 27 громадських будівель, 18 церков, численні притулки, навчальні заклади, промислові підприємства і 4 пам'ятники.
За майже 40-річне життя у Києві він набудував: 27 громадських будівель, 18 церков, численні притулки, навчальні заклади, промислові підприємства і 4 пам'ятники.
Найбільшу художню цінність у його творчості мають храми (яких він звів у Києві та Київській єпархії понад 80) і приватні особняки.
Ніколаєв вважається характерним представником архітектури доби еклектики. Якщо просто, це коли ви або поєднуєте різні стилі у своєму проєкті, або коли вирішуєте: я — художник, і краще знаю, що гарно, а правила потрібні, щоб порушувати.
А тепер до найцікавішого — самих проєктів. Про всі ми, звісно, не розкажемо, тому от вам хоча б декілька, не знати які — це трошки соромно.
Ніколаєв вважається характерним представником архітектури доби еклектики. Якщо просто, це коли ви або поєднуєте різні стилі у своєму проєкті, або коли вирішуєте: я — художник, і краще знаю, що гарно, а правила потрібні, щоб порушувати.
А тепер до найцікавішого — самих проєктів. Про всі ми, звісно, не розкажемо, тому от вам хоча б декілька, не знати які — це трошки соромно.
Selected Works
Пам'ятник Богдану Хмельницькому у Києві, 1888
Статую, створену за проєктом Михайла Мікешина, відлили з бронзи у 1879 році на петербурзькому заводі Берда. Наступного року її перевезли до Києва, де вона кілька років зберігалась у дворі будинку Присутственних місць, бо на постамент не вистачило коштів. Лише у 1885-му Володимир Ніколаєв склав більш дешевий проєкт постаменту і втілив його у життя. Каміння подарувала управа Київської фортеці. Сам Ніколаєв при цьому працював безкоштовно, до того ж на зекономлені гроші спроєктував ще й огорожу з ліхтарями. До речі, одним із меценатів будівництва був український підприємець-філантроп Павло Харитоненко.
Статую, створену за проєктом Михайла Мікешина, відлили з бронзи у 1879 році на петербурзькому заводі Берда. Наступного року її перевезли до Києва, де вона кілька років зберігалась у дворі будинку Присутственних місць, бо на постамент не вистачило коштів. Лише у 1885-му Володимир Ніколаєв склав більш дешевий проєкт постаменту і втілив його у життя. Каміння подарувала управа Київської фортеці. Сам Ніколаєв при цьому працював безкоштовно, до того ж на зекономлені гроші спроєктував ще й огорожу з ліхтарями. До речі, одним із меценатів будівництва був український підприємець-філантроп Павло Харитоненко.
Зображення: XIX століття. Автор невідомий.
Вознесенська церква на Байковому кладовищі, 1884-1888
Ще з 1841 року на кладовищі існувала церква Св. Димитрія Ростовського, яка була не лише кладовищенською, а й парафіяльною. З часом храм став замалим, тому на кошти, зібрані за підмогильні місця, вирішили побудувати новий. Ніколаєв склав проєкт у «псевдовізантійському» стилі, у 1884 році будівлю заклали, а в 1889-му освятили. Стару церкву при цьому розібрали. За типом храм хрестово-купольний, однобаневий (раптом захочете покозиряти).
Ще з 1841 року на кладовищі існувала церква Св. Димитрія Ростовського, яка була не лише кладовищенською, а й парафіяльною. З часом храм став замалим, тому на кошти, зібрані за підмогильні місця, вирішили побудувати новий. Ніколаєв склав проєкт у «псевдовізантійському» стилі, у 1884 році будівлю заклали, а в 1889-му освятили. Стару церкву при цьому розібрали. За типом храм хрестово-купольний, однобаневий (раптом захочете покозиряти).
Зображення: Константинъ Буркут.
Особняк Федора Терещенка (нині — Київська національна картинна галерея), 1877-1884
За два роки після зведення цього будинку (1878 р.), його власниця, М. Чаплинська, продала ділянку землі з особняком та іншими спорудами у дворі колезькому радникові Федору Терещенку. У 1881 році Терещенко звернувся до академіка архітектури А. Л. Гунна і замовив ескізний проєкт перебудови придбаної будівлі та оформлення її внутрішньої обробки. Згодом були виконані будівельні роботи, в яких брали участь петербурзькі підрядчики, фахівці меблевої фірми Мельцера, скульптори Шварц, Ботта, художник Сидіков. Ніколаєв був автором первинного проєкту і керував перебудовою.
Цікаво, що в закінченому вигляді будівля прийняла асиметричний вигляд — у зв'язку з тим, що була збережена ліва частина особняка, зведеного за первинним проєктом.
Із 1922 року тут розміщена Київська національна картинна галерея.
За два роки після зведення цього будинку (1878 р.), його власниця, М. Чаплинська, продала ділянку землі з особняком та іншими спорудами у дворі колезькому радникові Федору Терещенку. У 1881 році Терещенко звернувся до академіка архітектури А. Л. Гунна і замовив ескізний проєкт перебудови придбаної будівлі та оформлення її внутрішньої обробки. Згодом були виконані будівельні роботи, в яких брали участь петербурзькі підрядчики, фахівці меблевої фірми Мельцера, скульптори Шварц, Ботта, художник Сидіков. Ніколаєв був автором первинного проєкту і керував перебудовою.
Цікаво, що в закінченому вигляді будівля прийняла асиметричний вигляд — у зв'язку з тим, що була збережена ліва частина особняка, зведеного за первинним проєктом.
Із 1922 року тут розміщена Київська національна картинна галерея.
Зображення: 1 — Міністерство закордонних справ УНР та Української Держави. Світлина поч. ХХ ст. Автор невідомий. 2 — фасад прибудови до первинної будівлі. Креслення А. Л. Гунна.
Особняк Гальперіна (нині — будинок комітетів ВРУ), 1899
Композиція особняка формами і декором нагадує венеціанські палаццо епохи Відродження, з таким же ритмічним розміщенням вікон та оздобленням. Дуже схожим за архітектурою є особняк Ханенка на сучасній Терещенківській вулиці.
У 1970-х роках його передали Верховній Раді УРСР і з'єднали підземним тунелем із будівлею Верховної Ради, деякий час тут розташовувався урядовий Будинок прийомів. За незалежної України в особняку розміщуються постійні комісії Верховної ради України. Також для них на місці колишнього саду додатково звели сучасний багатоповерховий будинок.
Вважається одним із найкращих зразків забудови Липок кінця XIX століття.
Композиція особняка формами і декором нагадує венеціанські палаццо епохи Відродження, з таким же ритмічним розміщенням вікон та оздобленням. Дуже схожим за архітектурою є особняк Ханенка на сучасній Терещенківській вулиці.
У 1970-х роках його передали Верховній Раді УРСР і з'єднали підземним тунелем із будівлею Верховної Ради, деякий час тут розташовувався урядовий Будинок прийомів. За незалежної України в особняку розміщуються постійні комісії Верховної ради України. Також для них на місці колишнього саду додатково звели сучасний багатоповерховий будинок.
Вважається одним із найкращих зразків забудови Липок кінця XIX століття.
Зображення: вид особняка з вулиці Шовковичної. Posterrr.
Особняк Лібермана (нині — будинок Спілки Письменників України, 1898
Цей особняк Ніколаєв збудував у 1879 році, а в 1896 році перебудував його на замовлення київського купця та цукрозаводчика Симхи Лібермана у модному на той час стилі неоренесанс. Тут вам, будь ласка, пишне ліплення, орнаментальні рельєфи, рустування, розвинутий антаблемент, криті цинковою «лускою» шатрові завершення, кований метал. Краще побачити, звісно.
Сьогодні цей будинок більш відомий як осідок Спілки письменників України. У 1989 році в ньому засновано Народний рух України за перебудову.
Цей особняк Ніколаєв збудував у 1879 році, а в 1896 році перебудував його на замовлення київського купця та цукрозаводчика Симхи Лібермана у модному на той час стилі неоренесанс. Тут вам, будь ласка, пишне ліплення, орнаментальні рельєфи, рустування, розвинутий антаблемент, криті цинковою «лускою» шатрові завершення, кований метал. Краще побачити, звісно.
Сьогодні цей будинок більш відомий як осідок Спілки письменників України. У 1989 році в ньому засновано Народний рух України за перебудову.
Автор зображення невідомий
Будинок Купецького зібрання (нині — Національна філармонія), 1882
Був збудований у 1882 році як Будинок купецьких зборів за проєктом Ніколаєва. Тут відбувалися бали-маскаради, сімейні свята, благодійні лотереї, літературні та музичні вечори. 1903 року тут же святкували ювілей Миколи Лисенка, а 6 (19) — 8 (21) квітня 1917 року в залі купецького зібрання проходив Всеукраїнський національний конгрес.
Київська філармонія розпочала свою роботу в цьому приміщенні вже в 1944 році.
Був збудований у 1882 році як Будинок купецьких зборів за проєктом Ніколаєва. Тут відбувалися бали-маскаради, сімейні свята, благодійні лотереї, літературні та музичні вечори. 1903 року тут же святкували ювілей Миколи Лисенка, а 6 (19) — 8 (21) квітня 1917 року в залі купецького зібрання проходив Всеукраїнський національний конгрес.
Київська філармонія розпочала свою роботу в цьому приміщенні вже в 1944 році.
Зображення: делегати Всеукраїнського національного конгресу вишикувалися біля входу до будівлі Купецьких зборів, 1917 р.
Будинок лікарні для чорноробів (нині — «ОХМАТДИТ»), 1892-1894
У 1894 році на кошти відомого підприємця та мецената Ніколи Терещенка у Києві відкрили Київську безоплатну Цесаревича Миколая лікарню для чорноробів та незаможних людей.
Київським міським громадським управлінням у 1891 році по Кадетському шосе, між передмістям Шулявкою та міськими казармами, була виділена земельна ділянка. Ніколаєв розпочав розробку проєкту майбутньої лікарні на 50 ліжок. На будівництво приміщень лікарні Терещенко виділив 100 тисяч карбованців власного капіталу та ще 15 тисяч — на придбання необхідного майна для облаштування. Зусиллями засновників було побудовано сучасний на ті часи лікарняний заклад, оснащений всім необхідним для здійснення лікувального процесу, який також мав бактеріологічну лабораторію, дезінфекційну камеру з текучою парою, парові котли для приготування їжі.
Історію лікарні переповісти, звісно, не зможемо (хоч і дуже хотіли). Як відомо, нині приміщення успішно функціонує — тут розміщується «ОХМАТДИТ».
У 1894 році на кошти відомого підприємця та мецената Ніколи Терещенка у Києві відкрили Київську безоплатну Цесаревича Миколая лікарню для чорноробів та незаможних людей.
Київським міським громадським управлінням у 1891 році по Кадетському шосе, між передмістям Шулявкою та міськими казармами, була виділена земельна ділянка. Ніколаєв розпочав розробку проєкту майбутньої лікарні на 50 ліжок. На будівництво приміщень лікарні Терещенко виділив 100 тисяч карбованців власного капіталу та ще 15 тисяч — на придбання необхідного майна для облаштування. Зусиллями засновників було побудовано сучасний на ті часи лікарняний заклад, оснащений всім необхідним для здійснення лікувального процесу, який також мав бактеріологічну лабораторію, дезінфекційну камеру з текучою парою, парові котли для приготування їжі.
Історію лікарні переповісти, звісно, не зможемо (хоч і дуже хотіли). Як відомо, нині приміщення успішно функціонує — тут розміщується «ОХМАТДИТ».
Mikhaylovskiy Andrey
Сподіваємось, ви дочитали цей матеріал — і тепер ваші прогулянки містом будуть сповнені історії та романтики. Світ цікавий, коли ви складніші. Давайте ставати разом?
Якщо ж раптом, на хвилі натхнення, ви захочете краще розумітися на дизайні (а там і до архітектури недалеко) — у Projector.Humanitarium є курс «Історія дизайну» від Максима Розенфельда. Ви дізнаєтеся, як на нас із вами вплинув Баугауз, що таке феномен IKEA і ще багато-багато цікавого.
Автор: Захар Манухов
Гараж
Сподобалась підбірка?
