#людипоруч
Natasha Jen: «Без дисципліни немає свободи»
Партнерка найвідомішої дизайн студії Pentagram приїхала до Києва, щоб виступити на Formacia в 2019. Ми ж мали можливість поспілкуватися з цією фантастичною жінкою більше, і зовсім не про дизайн.
Я Наташа Джен, графічна дизайнерка. Народилася в Тайвані, і переїхала до Нью-Йорку у 1998. З тих пір живу там.

Якби не дизайн, я б обрала архітектуру. Досі фантазую на цю тему. Не маю уявлення про те, які будинки я б будувала чи як би виглядало місто — мене більше приваблює саме глибока історія, різнобічний розвиток думки, архітектура як наука і практика.

Якщо у дизайні одягу ти можеш приблизно уявити, як виглядатиме річ без контексту, у «вакуумі», то в архітектурі це неможливо.

Маю багато улюблених архітекторів. Один із них Rem Koolhaas. Його книги зачаровують не менше, ніж будівлі. Дуже подобаються роботи Nader Tehrani, його компанії NADAAA. Його споруди створені з прекрасних матеріалів, мають незвичайну, але дуже елегантну геометрію.
Нью-Йорк

Живу у Нью-Йорку достатньо довго, щоб стати не чутливою до багатьох речей, цікавих для тих, хто тут вперше. Наприклад, Empire State Building. Вона мені подобається, але я вже пережила той момент, коли могла сказати — вау, це щось неймовірне! Люблю ходити у Central Park — це як ліс посеред міста, у якому завжди наштовхуєшся на різні-різні речі. East Side та West Side Мангеттену — яскраві райони з безліччю ресторанів та цікавим вуличним життям.

Нью-Йорк — це феномен, всеосяжна сукупність безлічі речей. Ледве почнеш розглядати будь-які елементи окремо — все, статуя Свободи не така цікава, Empire State Building не цікава, Central Park не цікавий. Коли вони разом — це те, що робить Нью-Йорк крутим.

Сонячного світла, яке є у ЛА, не існує у Нью-Йорку. Вітер з океану, легка доступність природи, спокійне провінційне життя — теж не про Нью-Йорк. Але це не робить його менш прекрасним.

Є багато міст у світі, які мені подобаються, важко обрати улюблене. Подобається Гонконг, наприклад, унікальне місто крайностей, але я б там довго не жила. Люблю Лос-Анджелес за відкритість, різноманітну місцеву природу.
Київ

У Києві я менше 24 годин, і поки що можу сказати, що місто дуже відрізняється від усіх інших міст, у яких я була. Здається, що Київ постійно перебуває на перетині нового і старого. Це моє особисте відчуття від будинків, безпосереднього сусідства різних стилів, які ніби-то змішані разом.

Сім'я мого чоловіка українського походження. Вони переїхали до Америки ще на початку 20 століття, тому все, що я знаю про Україну — це деякі страви української кухні. Мій чоловік дуже хоче приїхати до України, тому трохи заздрив, що поїхала саме я :)

Дизайн

Дизайн для мене — це золота можливість створювати, аналізувати, бути дисциплінованою і бути вільною водночас.

Без дисципліни немає свободи. Якщо немає темряви, немає і світла, правильно? Дизайн якраз про це — потрібна протилежність, щоб насправді дізнатися, куди ти хочеш йти.

Сьогодні всі починають судити дизайн логотипу чи айдентику одразу, як тільки її створили — це нерозумно. Щоб визначити успішність дизайну, потрібно дати йому хоча б кілька років.

Професія дизайнера — це постійне хвилювання і тривога. Як у студента, який лише починає свій шлях у дизайні, так і в людини, яка вже роками у професії.

Відносини клієнт-дизайнер — це божевільна взаємодія, заснована на страху через незнання. Коли клієнт замовляє щось, він поняття не має, що буде в результаті. Так само для дизайнерів — коли ми беремося за проект, ми насправді нічого не знаємо про клієнта. Фінансові транзакції без знання того, ЩО в результаті — о так, нервова ситуація.

Люди і команда

Вірю в те, що талант — це комбінація обдарованості до певного рівня та важкої роботи протягом багатьох років. Є неймовірні спортсмени, музиканти, письменники та художники, обдаровані з дитинства, не буду заперечувати. Але у більшості талант з'являється внаслідок повторення одного й того ж тисячу разів.

Моя команда мультинаціональна — є люди з Іспанії, Кореї, Польщі, Португалії, і між нами дуже сильний зв'язок. Є місце і сваркам, і гніву, але ми все одно разом.

Коли наша робота реалізована, нам потрібно її любити. При цьому знаючи, що вона ніколи не ідеальна.

Майбутнє і сталий розвиток

У світі так багато надзвичайних речей, того, чому можна дивуватися і захоплюватися, розглядати, вивчати. Мене захоплюють тварини, природа. Щодо людей як виду не дуже оптимістично налаштована.

Мене непокоїть клімат, знищення нами всього живого. Після стількох років попереджень науковців уряди роблять незначні спроби, але уповільнення ситуації немає. Мене це дуже хвилює і я почуваюся винною.

Не все, що ми робимо як дизайнери, несе в собі екологічний аспект. Але енвайронменталізм — не очевидна річ. Ти працюєш з компаніями, які виробляють щось нове, фізичне, матеріальне, що виходить у світ і так чи інакше впливає на планету. Усе, що стосується сталого розвитку — складна тема, особливо для дизайнерів. Ми не можемо напряму вирішувати її в роботі і це розчаровує.

Немає «чорного» та «білого». Наприклад, ти працюєш з мобільним додатком, який допомагає покращити транспортні засоби — повільніше рухатися і зменшити викиди вуглекислого газу. Це добре, так? Але звідки тут навіть почати вимірювати екологічність? Для покращення екології автомобілі потрібно взагалі забрати з планети. Сталий розвиток, енвайронменталізм — складні ланцюжки, які пов'язують багато речей разом.

Думаю, ми знищимо себе і планету, це лише питання часу. Не думаю, що ми засвоїли урок. Людина — деструктивне створіння по своїй природі. Ми руйнуємо інші види, руйнуємо себе. Вибачте, що у мене песимістичне бачення щодо людства, але не думаю, що якщо ми переселимося на Марс, то змінимося — ми продовжимо знищувати.

Освіта

Сьогодні «професійна дизайн-освіта» — непевна річ. За останні кілька років з'явилося так багато нових напрямків, які не мають за собою жодної історії. Так що ти скажеш студенту? «Ей, тут ця штука, яку я лише вивчив, йди і роби це».

Правильний вчитель змушує тебе важко працювати, заохочує, коли ти цього потребуєш. Бути вчителем — це мати холодне і разом з тим тепле серце. Така собі tough love, жорстока любов.

Мій принцип як викладача — теж мати ці обидві сторони, але підлаштовуватися під кожного студента. Спочатку я намагаюся дізнатися, хто мої студенти як люди — у кожного різні сильні сторони, дехто більш лінивий, дехто ні. Хтось більш зацікавлений у типографії, хтось у ілюстрації, але вони всі обрали графічний дизайн. То що ж їм сказати? Що вони повинні кинути цю справу і йти вчити щось інше? Ні, вони вже тут, тому я обираю індивідуальність у навчанні.
Страхи, принципи, інтуїція

Боюся стати нудною, нерелевантною, відірваною від світу. Цей страх з'являється, коли бачу людей, які старіють. Коли ми дорослішаємо — набираємося більше мудрості щодо світу, себе, життя, речей навколо. Але разом з тим з віком багато хто закривається від навколишнього світу. Точно не хочу так.

Багато речей приходять зсередини. Відкрити і прочитати книгу з невідомої досі сфери, записатися на курс, завантажити нову програму. Ці речі доступні щодня.

Точно знаю, що я принципова людина, але у мене немає якихось особливих правил. Просто рухаюся у власному темпі і довіряю інтуїції.

Можу бути повною дурепою у деяких речах, але це ок, до тих пір, поки мене ці речі цікавлять. Я не повинна бути професіоналкою у всьому — можу жахливо готувати, але це не значить, що не можу навчитися.

Чому ми постійно повинні переживати про те, що про нас подумають? Моїм принципом завжди було робити те, що я хочу. Не тому, що я хочу бути суперзіркою чи виділятися з натовпу, це не так! Я просто роблю своє і просто є собою.

Люди занадто переживають і хвилюються щодо себе, і через те бояться щось робити. Можна переживати хіба про смерть. Коли ти мертвий — вже точно нічого не можеш зробити.

Будьте впевненими у собі — це моя порада для всіх і кожного.

Жити, от просто бути живим — неймовірна річ.

Авторка: Женя Каташинська
Фото:
Наталія Азаркіна
Локація: Projector school

#людипоруч
Сподобалась стаття?