Чи відразу я вирішила робити шрифт? Звичайно, ні. Мала десяток напів-сформованих ідей для особистого проєкту (здебільшого щось соціально важливе або просто фанове), але шрифту серед них не було. Для мене досі загадка, як так вийшло: після обговорення ідей з куратором курсу Сашею Трегубом пішла з думкою «Окей, роблю шрифт». Де я, а де розробка шрифтів? Гірше не придумаєш.

Пошук ідеї

Шрифт так шрифт. У чому його ідея? Без роздумувань вирішила, що він буде про Київ. Але Київ надто різний. А що, як про Поділ? Це той шматочок столиці, який дійсно люблю. Так, шрифт, натхненний Подолом.

Що я зробила спочатку? Головну помилку — полізла на Pinterest у пошуках референсів. Ось такий хочу шрифт зробити, і отакий, і такий… Це лише збило з пантелику. Реальні ідеї і картинки з пінтереста не мають нічого спільного. Вкотре переконалася, що для мене референси не працюють і тільки даремно на них дивлюся. Зате це був плюс до скарбнички надивленості. Теж не зайве.

Далі пішла більш правильним шляхом — три дні поспіль по кілька годин досліджувала Поділ. Тонни фотографій вивісок, архітектури, люків, кондиціонерів (до речі, ледь не почала робити шрифт про кондиціонери). І порожнеча. А час іде. Звичайно ж, я зробила ще одну спробу відмовитися від затії створити шрифт. Ні, мені хотілося, але не за місяць же. Mission impossible.

Після довгих мук і перебирання старих ідей, раптом знайшла в нотатках фразу «зробити щось для Славутича». І в цю мить зрозуміла: недостатньо сильно люблю Поділ, тому і проєкт не йде, а Славутич люблю куди більше. Усе зійшлося. Робитиму шрифт, натхненний Славутичем.

Про Славутич

Життя Славутичу дала аварія на Чорнобильській електростанції. Його зводили після трагедії як місто-мрію, місто-утопію. Для будівництва об'єдналися 8 тодішніх республік і справилися в рекордні строки. Воно поділене на 13 кварталів: Вільнюський, Єреванський, Київський і так далі. Кожен відображає унікальну архітектуру і колорит країни, яка його будувала.

Це місто постмодерністської архітектури, 5-поверхівок, високих сосен, за якими не видно будинків, відсутності візуального шуму і міського транспорту. Його іноді називають «місто в лісі і ліс в місті».

Візуальне дослідження

Окрилена в ті ж вихідні я поїхала в рідне місто. Зазвичай кажуть, що Славутич можна обійти за 20 хвилин. Хто б міг подумати, що можна гуляти по 3 години протягом двох днів і цього виявиться мало. Я фотографувала все підряд: будинки, котеджі, вікна, вивіски, дерева, деталі, яких раніше не помічала. Тоді ще не знала, звідки може прилетіти зачіпка, яка ляже в основу шрифту. Цей час, проведений наодинці з моїм містом, дозволив поглянути на нього по-новому і заново закохатися.

Повернулася до Києва з величезною кількістю фотографій. Сіла, дивлюся на них. Минає день, два дивлюся — шрифт чомусь не робиться сам.


You need a reason

У той день в Києві була партнерка Pentagram Natasha Jen. Я мала можливість з нею поспілкуватися і не втратила нагоди запитати про розробку шрифтів. Найбільше запам'яталася одна фраза: «You need a reason». І дійсно, навіщо світу черговий шрифт? Це трохи вибило у мене ґрунт з-під ніг, але підштовхнуло поставити собі запитання: «Хто його буде використовувати? Чи це трапиться взагалі? Якщо так, то як і де?». Так зрозуміла, що хочу вирішити і власну проблему — зробити кирилицю, щоб її міг використовувати хто і де завгодно. Латиниці багато, а цікавої кирилки — значно менше. Але яка саме потрібна? Геометричних гротесків — тонни, навіщо світу ще один? Артових шрифтів теж вистачає — з тих, які настільки декоративні або характерні, що застосовуєш їх максимум двічі в житті. Хотілося знайти баланс.

Додатково зрозуміла головне — мій шрифт має місію. Адже я хочу, щоб люди знали про Славутич (виявляється, є ті, хто не знає), з'їздили туди відпочити. Це місто — оазис зелені і спокою, дизайнерам буде особливо цікавим в архітектурному сенсі.


Скетчинг

Аналізувати можна нескінченно, та іноді допомагає «подумати» руками. Нарешті почати робити скетчі. Але вони теж були дуже відірваними від ідеї Славутича. Фото міста окремо — літери на папері окремо. Картинка в голові не складалася. Потрібно було знайти основне і відсікти зайве — це найскладніше. На цьому етапі допоміг куратор, який сказав: «У тебе є 30 хвилин, щоб знайти характер літер. Вперед». Не думаю, що це було всерйоз, але раптово спрацювало: я дуже швидко проаналізувала квартали міста, форми будинків і знайшла характер літер.

Як літери відображають характер Славутича:

— Шрифт має зворотний контраст («opposite contrast»), а Славутич — повна протилежність великим метушливим містам.

— Нестандартні широкі пропорції, на які надихнули низькі 5-поверхові будинки й особливо ФОКи (фізкультурно-оздоровчі комплекси). Вони практично скрізь однакові, хоч архітектура кварталів різна.

— Краплі в деяких літерах, виносних елементах і круглі діакритичні знаки — найхарактерніша деталь цього шрифту, яка відображає молодий характер міста. На неї наштовхнула буква «Й» на вивісці музею.

Від паперу до комп'ютера

Прийшов час найбільшого страху — побудови шрифту в діджиталі. На той час я не знала, потрібно це відразу робити у FontLab чи можна почати з Illustrator. Усі, кого питала, радили перший варіант, але я вирішила спочатку в Ілюстраторі: почну, а по ходу справи розберуся. З пропорціями букв проблем не виникло. Я відкривала відомі шрифти типу Futura, набирала ними алфавіт і аналізувала пропорції. Паралельно підглядала у «Книгу про букви від Аа до Яя» Юрія Гордона. І, звичайно, дивилася різні лекції, читала статті, кейси. На перших етапах стала в пригоді лекція шрифтового дизайнера Івана Гладких та знання з воркшопів Каті Яцушек.

Складнощі з'явилися, коли справа дійшла до дуг і крапель. Це дуже нестандартні елементи, які було складно вписати в характер широкого шрифту зі зворотним контрастом.

Коли і тут почало виходити, вирішила нарешті встановити FontLab. Радили п'ятий, але для мене він виявився жахливим: інтерфейс з минулого століття, нічого не зрозуміло. А часу на туторіали немає — залишилося два тижні до здачі проєкту. Це була чергова криза, коли з'являлися думки відмовитися від проєкту.

Етап Растворцева

Усе змінилося у той день, коли мені пощастило познайомитися з дуже крутим шрифтарем — Дмитром Растворцевим. Завдяки йому зрозуміла, що все не так страшно. По-перше, виявилося, що шоста версія FontLab куди приємніша і не виглядає, ніби створена чужими для хижаків. По-друге, Діма заспокоїв тим, що це не злочин — будувати букви в Illustrator, а потім перекидати у FontLab. Програма не проти і дозволяє це робити.

Назва

Коли шрифт був готовий на 90%, задумалася про назву. Якщо з'являється ідея, важливо перевірити, чи немає шрифтів з подібною назвою. Так від кількох довелося відмовитись.

Хотіла було назвати шрифт Slavutych, адже він натхненний цим містом. Але знайшла внутрішній інсайт: навіть якщо хочеться, не можу використовувати шрифти, названі на честь міст, бо виникає відчуття, що вони створені для чогось іншого. Ці шрифти, до речі, і створені для міст. А мій шрифт — натхненний Славутичем, але розроблявся не спеціально для нього. Хотілося, щоб будь-який дизайнер міг спокійно використовувати шрифт у своєму проєкті.

Так з'явилася назва Misto. Пам'ятаю, ішли з колегою на обід і згадалася однойменна пісня Онуки. Її життя почасти пов'язане з Чорнобилем, як і історія мого міста. Цього разу все зійшлося. Misto font. Коротко, лаконічно і відображає ідею.

Як створити свій перший шрифт? Не думаю, що маю право давати комусь поради, але собі дала б такі:

1. Зрозуміти, навіщо світу ще один шрифт, і чесно собі відповісти.
2. Не витрачати час на пінтерест, а відразу шукати ідею в реальному світі.
3. Ставити ще більше запитань собі і тим, кому довіряєш.
4. Не боятися факапів — без них нікуди. У цьому й перевага першого разу.
5. Просто сісти і почати робити. А далі — якось-то буде.