Наважитися на один рік

Ще до Професіума, коли жила в Дніпрі, я слідкувала за творчістю Варвари Перекрест. Якось прийшла в книгарню і затримала погляд на книжці з дуже цікавою обкладинкою. Це була «Людина у високому замку» Філіпа Діка, яку я подарувала своєму хлопцю. А згодом до нас приїхала Варвара з лекцією від Проджектора і продемонструвала у своєму портфоліо цю саму обкладинку. It's a match.

Я почала слідкувати за її роботами, за діяльністю школи, постійно переглядала собі курси. Та я жила в Дніпрі й не могла наважитися кинути все і переїхати. Багато думала. Пройшов рік-два, і тримісячні курси закінчилися, на заміну прийшли піврічні та річні. «Ой, ні, точно пора їхати», — подумала я тоді. Стало зрозуміло, що далі програми Проджа ставатимуть все серйознішими, і якщо не зараз, то вже ніколи.

За освітою я графічна дизайнерка. Та в якийсь момент перегоріла. Рік я не малювала взагалі, працювала барменом-баристою. Теж творча професія, яка приносила свій кайф в маленькі кав'ярні в Дніпрі на чотири столики. Згодом я дізналася про історію Варвари і її роботу в Hum:Hum і зрозуміла, наскільки мені це близьке. Мій заклад зачинився, і я відчувала себе готовою повернутися до роботи.

Я шукала, чим насправді хотіла займатися. Почала аналізувати свої попередні роботи й своє портфоліо, і зрозуміла, що в кожну роботу намагалася вставляти ілюстрації. «Меню? А давайте ми тут щось намалюємо». «Хочу стіну вам розмалювати». Вирішила, що прийшов час відходити в ілюстрацію. Ще до Професіуму я привчила родичів, що не можна бути проти. Вони можуть тільки сказати: «Катя, а як ти будеш це оплачувати?», «А як ти будеш їздити?» Вони запитують, але не відмовляють. Ще з дитинства я приходила до батьків, і просто ставила їх перед фактом своїх бажань. Вони записали мене на танці, чого я дуже хотіла. Але пройшов певний час, і вирішила, що хочу ще й малювати. Прийшла до них і просто повідомила: «А я записалася в художню школу». Ну що ж, окей.

Я думаю, що якщо я так вчиняла у свої вісім років, то зараз мені противитися немає сенсу.

Це не було продуманим рішенням. В мене не було плану, не було фінансової подушки чи гарантій, що все вдасться. Я просто захотіла поїхати вчитися — і все тут.

Перед початком навчання постало фінансове питання, і я вирішила його досить оригінально. Зробила публікацію в Facebook про те, що я продаю власні скіли. І ті, хто їх замовить зараз, але готовий почекати рік-півтора, отримає виконану мною роботу, яка буде на один професіум якіснішою, але за ту ж ціну. Чимало людей вирішили просто мені допомогти, купили в мене футболки з моїми ілюстраціями, і власне з'явилося кілька великих і маленьких замовників. Тоді я вже зрозуміла, що точно треба їхати — адже стільки людей повірили.

Виконати вступні завдання

Спочатку потрібно було заповнити заявку і написати мотиваційний лист. Цей період вступу припав на мою участь в перформанс-майстерні в Івано-Франківську, тому багато часу на роздуми не було — сіла, написала, надіслала. На другому етапі нас чекав іспит в Проджекторі. Ми не могли до нього сильно підготуватися. Нам потрібно було взяти з собою обмежену кількість предметів, які ми могли б використовувати для виконання завдання.

Я стратегічно прорахувала, що в теорії мені може знадобитися, спакувала і приїхала. В мене з собою було кілька лінерів, листи чорного та білого паперу, інші дрібниці. Я забула взяти з собою щось клейке, і довелося швидко метикувати й виходити з цієї ситуації. Пам'ятаю, що мені треба було щось приклеїти, і я знайшла стікер на задній частині дизайнерського картону. Виявилося, що він ще трішки липкий. Так і викрутилася. Нам і потрібно було проявити винахідливість під тиском обмеженого часу та інструментарію.

Заключну співбесіду я пройшла онлайн, оскільки попереду й так планувалося чимало поїздок до Києва. Перед нею Проджектор передав мені перші настанови від Варвари: про те, що курс складний та виснажливий, що він не для всіх. Я сама собі дала відповідь: готова.

Мені подобається вчитися. Я така, що хочу вчитися потихеньку і постійно протягом всього життя. Коли я навчаюся, я бачу свій ріст, і мені хочеться рухатися в цьому напрямку постійно.