У першому варіанті обкладинці хотілося показати відчуття відчуження та самотності, щоб таким чином розповісти про складні відносини між головними героями книжки — батьком та сином. В зображенні використаний мур та інжирне дерево, які згадуються в книжці та є важливими символами розповіді.

Ідея другої обкладинки — показати час, в якому відбувається історія, та її гнітючу атмосферу. Хотілося зобразити тривогу та крихкість світу після війни. Чашка символізує стосунки головних героїв.

Ілюстрація на обкладинці передає меланхолійний і тривожний стан, який залишився в мене після прочитання твору. Червоне західне сонце — очікування чогось нового, або ж тривожний вісник складного етапу, або, може бути, чиєсь життя, добігає кінця? Сім'я, замкнена в голові головного героя, перевернутий силует, морський пейзаж — все це символи і настрої, які зрозуміє і розгадає кожен, хто прочитає цю книгу.

Події роману відбуваються у Польщі напередодні Другої світової. Крім того, в романі часто згадується сад та різні рослини. Тому колір фону — мілітарно-рослинний зелений. До того ж, у «Вілімовському» постійно обігрується ідея пошуку свого «коріння», батьківщини, ця тема є важливою і для самого автора. Тому корені стали частиною обкладинки. А на корінці (вибачте за каламбур) є маленька «смоква», інжир. Адже дерево і його плоди, згадані у творі — своєрідна метафора.

Однією з найважливіших сюжетних ліній в романі є стосунки між батьком-професором та його «неповноцінним» сином. І загалом присутні багато діалогів між різними героями. Отже, я почала шукати метафору, щоб передати цю «діалогічність», і згадала, що Єрґович часто описує чаювання в саду. Тому образ такого собі «стола перемовин» здався мені доречним. Попри постійну комунікацію, протягом усього читання залишалося відчуття постійного відчуження; ніби всі намагаються зрозуміти один одного і не можуть. Зокрема, батько й син не здатні подолати прірву нерозуміння. Так само і Польща, а згодом і весь світ у цей час, розділені. Саме тому обкладинка розбиває стіл на дві половини.

Чому така «живописна» техніка? По-перше, роман історичний. По-друге, там зображений світ напередодні катастрофи, кризи. Все дуже нестійке, як і розмита фарба, яку легко можна змінити і перетворити на «бруд».

1. Книга розкриває дуже інтимні питання. Ідея акцентувати на ліжку з'явилася, адже там ми найбільш відверті, такі як ми є, насправді. Також хотілось зобразити щось таке ж зрозуміле, як і висловлювання авторки.
Зі зворотного боку обкладинки ми бачимо те саме ліжко, але під іншим кутом. Щоб ми не забували, що в кожного питання є декілька кутів зору.

2. Ідея взяти роутер з'явилася з дослідження: авторка має свій влог та найбільш популярна саме в інтернеті. Тому для мене це став такий собі символ спілкування з аудиторією. Можна помітити шнур, який невідомо чи зможе дотягнутись до розетки, така собі загадка, чи підходять вони один одному.

Сплетіння, зв'язок — це те, що характеризує людські стосунки, й інтимного, й платонічного характеру. Цю ідею я намагалася передати в оформленні обкладинки, бо вона, як на мене, добре відображає суть книги Ханни Віттон. Коли ми закохуємося, то кажемо про встановлення зв'язку один з одним. Коли йдеться про сплетіння (фізичне чи духовне), ми відмічаємо ґрунтовність цих стосунків: де починаюся «я» і маєш закінчення «ти».

Іноді важко описати ідею словами, бо, після дослідження, встановлення настрою книжки, контексту та основних образів, ідея проривається крізь підсвідомість. Швидше, ніж ти встигаєш зрозуміти.

На першій обкладинці зображена щаслива закохана пара, яка символізує здорові стосунки між чоловіком та жінкою.

Другий варіант розкриває тему сексу та створений у грайливій формі. Хотілося підкреслити цю стилістику обкладинкою книги. На обкладинці зображені дерево в Едемі та Адам і Єва, які кохаються в кроні дерева. Ідея цієї обкладинки — показати, що говорити про секс не соромно і що цим займалися люди від початку створення світу.

Хотілося передати інтимність, не вдаючись до «постільної» тематики. Тому я подумала: що може бути інтимнішим за те, щоб слухати музику в одній парі навушників? Так з'явилося пристрасне і заплутане "хитросплетіння" навушників. Крім того, книга говорить не стільки про секс, скільки про те, як важливо у стосунках вміти говорити, слухати і чути один одного. Так з'явилися губи і вухо.

1. На титульній частині обкладинки зображений перший лист, який за сюжетом головна героїня написала журналістці. На зворотній частині ми бачимо пейзаж острова, на якому все почалось, який захований всередині конверту.
Також є дві маленькі пасхалки у вигляді пішака з шахів та замка.

2. Мені хотілося показати розірваний папір, який передав би емоції скалічених долей людей, які задіяні в цьому детективі.
Острів саме так і зроблений: він вирваний з паперу, його кінці стирчать у різні боки. Також він поділений на дві частини (а чому — читач дізнається вже під кінець). Хрестиком позначено місце вбивства.
До того ж, всередині острова ми бачимо відбитки коліс. Чому ж весь острів в цих відбитках? Які саме колеса їх залишили? Хотілося цими елементами підтримати атмосферу детектива.

На обкладинці хотілося зобразити щось загадкове, трошки моторошне, але у той самий час ілюстрація не мала виглядати огидною. Я пригадала, як при розслідуванні місце злочину освітлюють ультрафіолетовою лампою, щоб знайти сліди крові. Ця ідея повністю підходила під визначені мною критерії, тому я обрала її для обкладинки.

Враження від навчального блоку книжкової обкладинки залишились одні з найтепліших, це був мій перший досвід роботи в подібному напрямку. Самі ідеї обкладинок — це фрагменти з історії або ж спроба передати атмосферу і настрій книги в цілому.

У першому варіанті ідея полягала в тому, щоб акцентувати увагу на сцені, з котрої починається розслідування. В другому варіанті використані головні образи з книги, які створюють напругу на фоні спокійних, майже райських пейзажів.

Читайте також: Жартівливий зін від студенток Illustration Professium