досвід
Фешн-фотограф Вова Клевер про фейли, ризики та роботу в модній індустрії
Київський фотограф та куратор курсу Fashion Photography Вова Клевер почав знімати для фешну у 2017 році. Він не боїться викликів, вважає фешн-фотографію справою свого життя та не соромиться розповідати про фейли.
Вова Клевер розповів Projector Mag, як потрапив в «закриту» індустрію фешну, чим заради цього ризикнув та чому завжди варто поважати свій час.
Вова Клевер розповів Projector Mag, як потрапив в «закриту» індустрію фешну, чим заради цього ризикнув та чому завжди варто поважати свій час.
Projector:
На яку камеру знімаєш?
Вова Клевер:
Canon 5D Mark IV
Projector:
Скільки часу в тебе займає ретуш фотографій?
Вова клевер:
Радію, що в мене є ретушер. Не люблю цю справу і більше скажу — не вмію і ніколи не вмів. Люблю тільки колір накручувати — граюся з ним. А інші справи робить ретушер, мені пощастило, що це моя подруга з якою ми вже знайомі років 10-12.
Projector:
Є улюблена команда, з якою постійно працюєш?
Вова Клевер:
Є і не одна. Дуже багато є класних майстрів і хороших людей в індустрії. Якщо хтось один не зміг — завжди є рівноцінна заміна.
Projector:
Що порадиш новачкам і практикуючим фотографам?
Вова Клевер:
Більше мрійте, працюйте поза кадром і не бійтесь ставити собі нереальні цілі. Все можливо.
Звільнитися заради мрії працювати у фешні
Мій шлях у фешн-фотографію почався ще в 2017 році. Саме тоді відбулася моя перша зйомка для бренду, за яку я отримав гонорар. До того я шукав себе в журналістиці, в IT (був свій стартап) та навіть у політиці. Наприклад, під час навчання в університеті у меня була своя міні-партія, але далі справа не пішла. Хоча ми навіть встигли затвердити наш статут.
Що ж до досвіду в ІТ-сфері. Був момент, коли я сидів на роботі і вирішив, що сьогодні я звільнюся. Навіть закинув ноги на стіл свого боса, бо вже було нічого втрачати. Саме в цей день я остаточно вирішив, що буду займатися фотографією. Хоча й ризики були величезні та й не було жодних гарантій, що щось вийде. Але я схильний до думки, що якщо ми про щось мріємо та чогось хочемо, то ми приречені на успіх.
Фешн-фотографія — це моя улюблена справа. Тому я дуже радий, що ризикнув стабільною на той час роботою заради роботи моєї мрії. Не варто когось слухати та спиратися на чиюсь аналітику. Щось на кшталт: «Ой, в світі й так дуже багато тих фотографів. Ще й ти будеш». Генрі Форд сказав, що якби він покладався на аналітику, то він би ніколи не винайшов паровий двигун та конвеєрне виробництво. Інколи є випадки, коли не потрібно мислити раціонально.
Після звільнення з роботи в ІТ-сфері, в мене зовсім не було грошей, вистачило лише на склянку соку за 20 гривень. Як зараз пам'ятаю, як я його п'ю і розумію, що треба щось робити. Треба було рухатися й шукати свою нішу. Я почав шукати красивих людей через інстаграм, часто це були мої знайомі. Так в мене почало складатися портфоліо. Щоправда, я тоді думав, що знімаю фешн, але не розумів, що це були просто гарні портрети моїх друзів.
Ще фотографія допомагала мені знайомитися з будь-якими дівчатами. Я жартома кажу, що фотографія відкрила двері у абсолютно новий і прекрасний світ. Наприклад в шкільні роки, під приводом того, що хочу зробити красиві знімки — я міг познайомится з тією найкрасивішою та найпопулярнішою дівчиною в школі. Це своєрідна перевага, бо ти можеш написати будь-кому та запропонувати зйомку. Але звичайно це не було тим єдиним класним, що є в фотографії.
Мій шлях у фешн-фотографію почався ще в 2017 році. Саме тоді відбулася моя перша зйомка для бренду, за яку я отримав гонорар. До того я шукав себе в журналістиці, в IT (був свій стартап) та навіть у політиці. Наприклад, під час навчання в університеті у меня була своя міні-партія, але далі справа не пішла. Хоча ми навіть встигли затвердити наш статут.
Що ж до досвіду в ІТ-сфері. Був момент, коли я сидів на роботі і вирішив, що сьогодні я звільнюся. Навіть закинув ноги на стіл свого боса, бо вже було нічого втрачати. Саме в цей день я остаточно вирішив, що буду займатися фотографією. Хоча й ризики були величезні та й не було жодних гарантій, що щось вийде. Але я схильний до думки, що якщо ми про щось мріємо та чогось хочемо, то ми приречені на успіх.
Фешн-фотографія — це моя улюблена справа. Тому я дуже радий, що ризикнув стабільною на той час роботою заради роботи моєї мрії. Не варто когось слухати та спиратися на чиюсь аналітику. Щось на кшталт: «Ой, в світі й так дуже багато тих фотографів. Ще й ти будеш». Генрі Форд сказав, що якби він покладався на аналітику, то він би ніколи не винайшов паровий двигун та конвеєрне виробництво. Інколи є випадки, коли не потрібно мислити раціонально.
Після звільнення з роботи в ІТ-сфері, в мене зовсім не було грошей, вистачило лише на склянку соку за 20 гривень. Як зараз пам'ятаю, як я його п'ю і розумію, що треба щось робити. Треба було рухатися й шукати свою нішу. Я почав шукати красивих людей через інстаграм, часто це були мої знайомі. Так в мене почало складатися портфоліо. Щоправда, я тоді думав, що знімаю фешн, але не розумів, що це були просто гарні портрети моїх друзів.
Ще фотографія допомагала мені знайомитися з будь-якими дівчатами. Я жартома кажу, що фотографія відкрила двері у абсолютно новий і прекрасний світ. Наприклад в шкільні роки, під приводом того, що хочу зробити красиві знімки — я міг познайомится з тією найкрасивішою та найпопулярнішою дівчиною в школі. Це своєрідна перевага, бо ти можеш написати будь-кому та запропонувати зйомку. Але звичайно це не було тим єдиним класним, що є в фотографії.
Пошук клієнтів та робота у бренді Litkovskaya
Якось я написав пост в фейсбуці і поділився своїм невеликим портфоліо. Було дуже багато фідбеку, але клієнтів насправді майже не було. З тих, хто мені написав, я попрацював лише з кількома людьми. Тоді я згадав про свою знайому, яка пов'язана з фешн-індустрією. Ми зустрілися і я їй чесно сказав, що трохи втомився товктися на одному місці, знаючи, що у мене є неабиякий потенціал для розвитку. Я попросив у неї «доступ» в цей закритий фешн світ.
Мені здається, що зараз отримати квиток у фешн простіше. І моя подруга скинула мені пост, з якого я дізнався, що бренд LITKOVSKAYA шукає SMM менеджера. Але вони також шукали людину, яка б мінімально вміла знімати. Я пройшов декілька кіл співбесід і отримав цю роботу.
Коли я прийшов туди, то побачив, що все знімають на айфон. Але одразу сказав, що цю практику треба змінювати. І ми тоді почали знімати на камеру. Зараз я дуже вдячний цій роботі, бо вона робить з тебе універсального спеціаліста, коли ти вмієш, якщо не все, то майже все.
Але через деякий час мене звільнили. І я вдячний навіть за цей досвід. Мені не соромно зізнатися в цьому. Фейли це прогрес. Просто пам'ятайте, що фейли були і будуть, але важлива лише твоя особистість. Звісно, я трохи засмутився після звільнення, але не втратив віру в те, що цей досвід був недарма. Звільнення це не крах, це просто таймаут. Коли тебе звільняють, то звісно ти не готовий й гадаєш, що от все й скінчилося, але це не так. Треба рухатися далі та завжди бути готовим до нового досвіду.
Якось я написав пост в фейсбуці і поділився своїм невеликим портфоліо. Було дуже багато фідбеку, але клієнтів насправді майже не було. З тих, хто мені написав, я попрацював лише з кількома людьми. Тоді я згадав про свою знайому, яка пов'язана з фешн-індустрією. Ми зустрілися і я їй чесно сказав, що трохи втомився товктися на одному місці, знаючи, що у мене є неабиякий потенціал для розвитку. Я попросив у неї «доступ» в цей закритий фешн світ.
Мені здається, що зараз отримати квиток у фешн простіше. І моя подруга скинула мені пост, з якого я дізнався, що бренд LITKOVSKAYA шукає SMM менеджера. Але вони також шукали людину, яка б мінімально вміла знімати. Я пройшов декілька кіл співбесід і отримав цю роботу.
Коли я прийшов туди, то побачив, що все знімають на айфон. Але одразу сказав, що цю практику треба змінювати. І ми тоді почали знімати на камеру. Зараз я дуже вдячний цій роботі, бо вона робить з тебе універсального спеціаліста, коли ти вмієш, якщо не все, то майже все.
Але через деякий час мене звільнили. І я вдячний навіть за цей досвід. Мені не соромно зізнатися в цьому. Фейли це прогрес. Просто пам'ятайте, що фейли були і будуть, але важлива лише твоя особистість. Звісно, я трохи засмутився після звільнення, але не втратив віру в те, що цей досвід був недарма. Звільнення це не крах, це просто таймаут. Коли тебе звільняють, то звісно ти не готовий й гадаєш, що от все й скінчилося, але це не так. Треба рухатися далі та завжди бути готовим до нового досвіду.
Піти, щоб повернутся
Ще під час навчання в університеті я потрапив в США за програмою Work&Travel і саме там я зрозумів, що важлива тільки моя думка і мої бажання. Я вважаю, що саме там я сформувався як особистість та став набагато відкритішим. До речі, саме там я зрозумів, що я не хочу бути юристом, а хочу створювати. До сих пір пам'ятаю, наскільки в Америці інакше мислення. Тебе там не пригнічують, а навпаки — постійно підбадьорюють та кажуть, що все вийде. І якщо чесно, то це надає тобі крила. Я вдячний Штатам за те, що навчився там бути собою та робити тільки те, що хочу я, а не те, що від мене очікує сім'я, суспільство та друзі.
Але повернемося до індустрії. Робота з брендом LITKOVSKAYA була для мене дуже класним і потрібним досвідом. Ліля Літковська чи не одна з найкращих українських дизайнерок. Я зрозумів, яка у моди сезонність, як змінюються колекції, чому колекції створюють заздалегідь, як працює стиліст бренду. Все це для мене стало колосальним відкриттям. Просто для порівняння — я нічого не знав про індустрію, а через деякий час зрозумів якісь важливі внутрішні штуки і дивився на цю сферу зовсім інакше.
Потім мені пощастило попрацювати з іншими модними брендами, а у одному з них я був артдиректором. До речі, з дуже класною зарплатою. В мене вже з'явилося ім'я, було певне портфоліо. Але влітку 2019 року я вирішив повернутися до LITKOVSKAYA і спочатку був там суто фотографом. Я зрозумів, що це класна можливість, щоб знову спробувати свої сили. Через 3 місяці запропонував свою кандидатуру на посаду артдиректора і все вийшло. Я відповідав за візуальну стилістику бренду.
Ще під час навчання в університеті я потрапив в США за програмою Work&Travel і саме там я зрозумів, що важлива тільки моя думка і мої бажання. Я вважаю, що саме там я сформувався як особистість та став набагато відкритішим. До речі, саме там я зрозумів, що я не хочу бути юристом, а хочу створювати. До сих пір пам'ятаю, наскільки в Америці інакше мислення. Тебе там не пригнічують, а навпаки — постійно підбадьорюють та кажуть, що все вийде. І якщо чесно, то це надає тобі крила. Я вдячний Штатам за те, що навчився там бути собою та робити тільки те, що хочу я, а не те, що від мене очікує сім'я, суспільство та друзі.
Але повернемося до індустрії. Робота з брендом LITKOVSKAYA була для мене дуже класним і потрібним досвідом. Ліля Літковська чи не одна з найкращих українських дизайнерок. Я зрозумів, яка у моди сезонність, як змінюються колекції, чому колекції створюють заздалегідь, як працює стиліст бренду. Все це для мене стало колосальним відкриттям. Просто для порівняння — я нічого не знав про індустрію, а через деякий час зрозумів якісь важливі внутрішні штуки і дивився на цю сферу зовсім інакше.
Потім мені пощастило попрацювати з іншими модними брендами, а у одному з них я був артдиректором. До речі, з дуже класною зарплатою. В мене вже з'явилося ім'я, було певне портфоліо. Але влітку 2019 року я вирішив повернутися до LITKOVSKAYA і спочатку був там суто фотографом. Я зрозумів, що це класна можливість, щоб знову спробувати свої сили. Через 3 місяці запропонував свою кандидатуру на посаду артдиректора і все вийшло. Я відповідав за візуальну стилістику бренду.
«Не кажіть про себе молодий та перспективний»
Особисто я не стикався з ейджизмом, хоча мені зараз лише 25 років, а на той момент було 22. Але якось головна редакторка Buro 24/7 Тетяна Соловей (яка викладала на моєму курсі з фешн-фотографії в Школі Bird in Flight) сказала дуже влучну фразу. Звучала вона так: «Не кажіть про себе молодий та песпективний». Бо це певне клеймо. Це впливає на твоє сприйняття як спеціаліста, а особливо на прайс.
Я ніколи не асистував фотографам і не буду цього робити, бо є певні ризики. Коли ти починаєш асистувати фотографу, ти можеш залишитись асистентом назавжди. А якщо вже й погоджуєшся, то потрібно робити все, щоб тебе не підписували асистентом. Хоча все дуже індивідуально і у кожного свій шлях.
Шлях едіторіал фешн-фотографа, який співпрацює з модними журналами, починається з чогось невеликого. Наприклад, спочатку потрібно зняти інтерв'ю, бо обкладинку та едіторіал тобі ніхто одразу не дасть. Мої роботи багато публікувалися в онлайн-виданнях на кшталт Vogue.cz, Vogue.it, Vogue.ua тощо. Потрапити ж у друковане видання значно складніше. Зазвичай твої роботи можуть побачити на інших ресурсах, навіть у тому ж інстаграмі і покликати знімати щось невелике для друкованого видання.
Моя перша зйомка у друкованому журналі сталася завдяки роботі у бренді LITKOVSKAYA, це був муд. Мене покликала Наташа Осадча, яка була стилістом бренду. Невеличка рекламна історія, коли є рекламодавець і ти знімаєш під цю рекламу шість-сім картинок. Згодом я знімав дуже багато інтерв'ю, а потім отримав шанс зняти едіторіал.
Для фотографа, який поважає себе та свій труд, важливо навчитися казати «ні». У мене була ситуація, коли я погодився на зйомку, а це була вже третя зйомка за той день. І з об'єктивних причин налажав, бо був вже надто стомлений. Після того випадку я зрозумів, що варто вміти відмовляти і в першу чергу думати про те, який результат ти можеш дати. Також окрім таланту дуже важливий смак, який виховує в собі фотограф.
Особисто я не стикався з ейджизмом, хоча мені зараз лише 25 років, а на той момент було 22. Але якось головна редакторка Buro 24/7 Тетяна Соловей (яка викладала на моєму курсі з фешн-фотографії в Школі Bird in Flight) сказала дуже влучну фразу. Звучала вона так: «Не кажіть про себе молодий та песпективний». Бо це певне клеймо. Це впливає на твоє сприйняття як спеціаліста, а особливо на прайс.
Я ніколи не асистував фотографам і не буду цього робити, бо є певні ризики. Коли ти починаєш асистувати фотографу, ти можеш залишитись асистентом назавжди. А якщо вже й погоджуєшся, то потрібно робити все, щоб тебе не підписували асистентом. Хоча все дуже індивідуально і у кожного свій шлях.
Шлях едіторіал фешн-фотографа, який співпрацює з модними журналами, починається з чогось невеликого. Наприклад, спочатку потрібно зняти інтерв'ю, бо обкладинку та едіторіал тобі ніхто одразу не дасть. Мої роботи багато публікувалися в онлайн-виданнях на кшталт Vogue.cz, Vogue.it, Vogue.ua тощо. Потрапити ж у друковане видання значно складніше. Зазвичай твої роботи можуть побачити на інших ресурсах, навіть у тому ж інстаграмі і покликати знімати щось невелике для друкованого видання.
Моя перша зйомка у друкованому журналі сталася завдяки роботі у бренді LITKOVSKAYA, це був муд. Мене покликала Наташа Осадча, яка була стилістом бренду. Невеличка рекламна історія, коли є рекламодавець і ти знімаєш під цю рекламу шість-сім картинок. Згодом я знімав дуже багато інтерв'ю, а потім отримав шанс зняти едіторіал.
Для фотографа, який поважає себе та свій труд, важливо навчитися казати «ні». У мене була ситуація, коли я погодився на зйомку, а це була вже третя зйомка за той день. І з об'єктивних причин налажав, бо був вже надто стомлений. Після того випадку я зрозумів, що варто вміти відмовляти і в першу чергу думати про те, який результат ти можеш дати. Також окрім таланту дуже важливий смак, який виховує в собі фотограф.
Важливо навчитися монетизувати все, що ти робиш
Для мене важливо, щоб мої роботи друкувалися, але набагато важливіше те, як я зростаю, що нового вмію робити. За останній час мої пріоритети дуже змінилися. Я намагаюся не акцентувати свою увагу на титулах та визнанні. Зараз я задоволений тим, що я роблю, хоча раніше постійно себе критикував. Важливо навчитися монетизувати все, що ти робиш. Бо сучасний художник не має бути голодним. Він може бути голодним ментально, але не фізично. Я в жодному разі не буду співпрацювати навіть з дуже крутим з точки зору піару клієнтом, який комунікує зі мною грубо та нахабно. Коли людина ставиться до твоєї роботи без поваги, то чому ти маєш її демонструвати?
Одна із моїх позицій в житті — шукати щось позитивне у всьому, що відбувається. До прикладу — пандемія. Можна сказати, що зараз криза і багато фотографів втратили роботу, а з іншої сторони — можна подивитися на ситуацію під іншим кутом і дійти до висновку, що пандемія навпаки — спростила ситуацію в фешн-світі і дала нові можливості. Не потрібно далеко ходити — зі свого досвіду скажу, що за цей час мій гонорар виріс. Роботи, можливо, стало менше, але заробляти я став більше, встиг зробити ремонт в квартирі з нуля і при цьому ще й встигав подорожувати. Чимало фотографів з того ж Нью-Йорку повернулися додому і фактично тепер хтось має оримати їхні місця. Я дуже чекаю на відкриття кордонів, щоб поїхати й мандрувати, й працювати за кордон.
В Україні мені найбільше подобалося співпрацювати з брендами KSENIASCHNAIDER, LITKOVSKAYA, Elena Burenina та Gudu. Найважливіше, що мусить робити фотограф — це поєднати команду так, щоб вона працювала на єдиний результат. Важливо так налагодити робочий процес, щоб всі віддавалися цій зйомці.
На кожній зйомці дуже важливий настрій. Особисто я дуже багато уваги приділяю плейлистам, бо музика, яка грає під час зйомки, впливає майже на все. І на результат зокрема. Мені взагалі здається, що немає нічого страшнішого, ніж знімати в абсолютній тиші.
Для мене важливо, щоб мої роботи друкувалися, але набагато важливіше те, як я зростаю, що нового вмію робити. За останній час мої пріоритети дуже змінилися. Я намагаюся не акцентувати свою увагу на титулах та визнанні. Зараз я задоволений тим, що я роблю, хоча раніше постійно себе критикував. Важливо навчитися монетизувати все, що ти робиш. Бо сучасний художник не має бути голодним. Він може бути голодним ментально, але не фізично. Я в жодному разі не буду співпрацювати навіть з дуже крутим з точки зору піару клієнтом, який комунікує зі мною грубо та нахабно. Коли людина ставиться до твоєї роботи без поваги, то чому ти маєш її демонструвати?
Одна із моїх позицій в житті — шукати щось позитивне у всьому, що відбувається. До прикладу — пандемія. Можна сказати, що зараз криза і багато фотографів втратили роботу, а з іншої сторони — можна подивитися на ситуацію під іншим кутом і дійти до висновку, що пандемія навпаки — спростила ситуацію в фешн-світі і дала нові можливості. Не потрібно далеко ходити — зі свого досвіду скажу, що за цей час мій гонорар виріс. Роботи, можливо, стало менше, але заробляти я став більше, встиг зробити ремонт в квартирі з нуля і при цьому ще й встигав подорожувати. Чимало фотографів з того ж Нью-Йорку повернулися додому і фактично тепер хтось має оримати їхні місця. Я дуже чекаю на відкриття кордонів, щоб поїхати й мандрувати, й працювати за кордон.
В Україні мені найбільше подобалося співпрацювати з брендами KSENIASCHNAIDER, LITKOVSKAYA, Elena Burenina та Gudu. Найважливіше, що мусить робити фотограф — це поєднати команду так, щоб вона працювала на єдиний результат. Важливо так налагодити робочий процес, щоб всі віддавалися цій зйомці.
На кожній зйомці дуже важливий настрій. Особисто я дуже багато уваги приділяю плейлистам, бо музика, яка грає під час зйомки, впливає майже на все. І на результат зокрема. Мені взагалі здається, що немає нічого страшнішого, ніж знімати в абсолютній тиші.
Неприємні ситуації з клієнтами та як себе захистити
Останнім часом зіштовхнувся з двома дуже неприємними ситуаціями, які були пов'язані з клієнтами. По-перше, здивувала разюча хамовитість з їхнього боку і неповага до мого часу та ресурсу. По-друге, ці ситуації дали зрозуміти, що глобально багато що варто змінювати. Недарма ж я вчився на юриста.
В подальшому, якщо буде настрій та час, я би запустив глобальну компанію з легалізації прав та обов'язків фотографа на нашому ринку. Адже, дуже часто чую від друзів, знайомих та колег, як клієнти можуть легко скасувати зйомку за декілька днів до дати. В моєму випадку це сталося з клієнтом, з яким ми працювали впродовж 3-х років (бренд Faina).
А ми від цього страждаємо — можемо відмолвятися від інших проєктів, скасовувати свої плани тощо. І ніхто від цього ніяк не застрахований. В моїх планах скласти зі своїм юристом типовий договір і зашерити його в мережі, щоб інші брали та користувалися, щоб відчувати себе більш захищеними. Яким чином? В договорі буде прописана передоплата у розмірі 50% від гонорару і у разі скасування зйомки — вона не повертається. Це один із важливих пунктів. Треба виховувати клієнтів в цьому плані і не боятися впроваджувати практику роботи лише за договором. Ринок зростає, зростають і його умови. Кожен має право працювати у комфорті.
Останнім часом зіштовхнувся з двома дуже неприємними ситуаціями, які були пов'язані з клієнтами. По-перше, здивувала разюча хамовитість з їхнього боку і неповага до мого часу та ресурсу. По-друге, ці ситуації дали зрозуміти, що глобально багато що варто змінювати. Недарма ж я вчився на юриста.
В подальшому, якщо буде настрій та час, я би запустив глобальну компанію з легалізації прав та обов'язків фотографа на нашому ринку. Адже, дуже часто чую від друзів, знайомих та колег, як клієнти можуть легко скасувати зйомку за декілька днів до дати. В моєму випадку це сталося з клієнтом, з яким ми працювали впродовж 3-х років (бренд Faina).
А ми від цього страждаємо — можемо відмолвятися від інших проєктів, скасовувати свої плани тощо. І ніхто від цього ніяк не застрахований. В моїх планах скласти зі своїм юристом типовий договір і зашерити його в мережі, щоб інші брали та користувалися, щоб відчувати себе більш захищеними. Яким чином? В договорі буде прописана передоплата у розмірі 50% від гонорару і у разі скасування зйомки — вона не повертається. Це один із важливих пунктів. Треба виховувати клієнтів в цьому плані і не боятися впроваджувати практику роботи лише за договором. Ринок зростає, зростають і його умови. Кожен має право працювати у комфорті.
Якщо ви теж захоплюєтеся фешном не лише на відстані. Та вже готові поринути у цю сферу й почати знімати власні кампейни, модельні тести, едіторіали — радимо курс Fashion Photography. Навчимося реалізовувати найсміливіші ідеї та створювати цікавий матеріал.
Фото: Вова Клевер
Редакторка: Лєна Ковальчук
Фото: Вова Клевер
Редакторка: Лєна Ковальчук
Courses
Сподобалась стаття?
