У середньому я витрачала на навчання по три години щодня, без вихідних
Звісно, можна приділити менше часу, але, очевидно, результат буде інакшим. Мені легко було розрахувати свій час на самостійну роботу на курсі. Півтора місяці я ще завершувала свій тодішній проєкт, а наступний місяць повністю присвятила курсу та самостійній роботі.
Я мала трохи досвіду в леттерінгу, і спершу помилково вважала, що я зможу перенести свої попередні навички на новий вид роботи. Та це виявилася зовсім інакша гра зі своїми правилами. І ті навички та прийоми, з якими я вже була знайома, виявилися або зовсім не придатними, або потребували модифікації. Та в цьому й був основний інтерес.
Наприкінці курсу ми мали створити повноцінний шрифт, а інші завдання були дотичним. Наприклад, одним із завдань було створення піксельної копії якогось напису чи розробка трафаретного логотипу для міста. Та Кирило не ставив нам жорстких рамок, ти міг самотужки видозмінити це завдання і додати до нього щось своє, залежно від того, скільки часу можеш на це виділити. Кирило перевіряв завдання незалежно від того, наскільки чітко ти дотримувався правил.
Кирило — викладач у чистому вигляді. Я особисто розділяю всіх представників творчих спеціальностей на персоналій та ґрунтовних фахівців. Останні не такі медійні, однак глибоко занурені в тему, вимогливі, вміють «домінувати». В персоналій можна та потрібно переймати досвід на разових івентах та воркшопах, вони яскраві та хаотичні, це цікавий процес. Але їм бракує системності, яку стовідсотково надав Кирило на своєму курсі.
Кирило намагався дати рівно стільки інформації, скільки може осягнути кожний студент. У нас на курсі були люди з дуже різною базою, були й люди без бази графдизайну, які прийшли з каліграфії. Тому теорії було рівно стільки, щоб не перевантажувати.
Улюбленим завданням не лише в мене, але й у багатьох моїх однокурсників став останній челендж перед курсовим проєктом. Це було створення моноширинного шрифта. Саме цей шрифт я збираюся допиляти, завершити та випустити у вільне плавання.