#людипоруч
Сніжана Чернецька: «Мені хочеться бути на крок швидше цього світу»
Сніжана, візуал, трудоголік і студентка, з якою ми рідко розлучаємося надовго. Випускниця Професіума з візуальних комунікацій, яка цілком можливо вже готує собі наступний дизайн-виклик.
Якщо описати мене одним словом, то я — візуал. Навіть їжу купую через візуальну естетику. Мене приваблює все красиве, але красиве в моєму понятті. У дитинстві могла цілу зиму вибирати взуття і не купити нічого, бо не знайшла красивого.
У 4-му класі я сама знайшла художню школу, записалася туди і сказала батькам, що буду ходити. Так провчилася 7 років у художці. У художці було набагато комфортніше, ніж у звичайній школі.
Мама дуже любила вдягати нас із сестрою, шила нам одяг. Вона завжди хотіла, щоб ми були не такі як всі, тому ми дуже відрізнялися від інших дітей. У дитинстві ми з сестрою любили купувати журнали і перефоткуватися, як у них. Дивилися фото і робили собі такі самі образи. Перешивали свій одяг на такий, як носять зірки.
Добре знала математику, тому поступила на архітектуру. Я все бачу у перспективах і в об'ємі, мені дуже подобається модернізм. Але коли тиждень попрацювала архітектором — зрозуміла, що це дуже нудно.
Ще в школі хотіла робити обкладинки для музичних альбомів і працювати з гуртами, але не знала, що це все називається графічний дизайн.
Одного разу пішла на лекцію в агенцію Postmen і подумала, що маю тут працювати. Попросилася стажером і наступного ж дня мене взяли. За рік виросла до senior designer.
У 4-му класі я сама знайшла художню школу, записалася туди і сказала батькам, що буду ходити. Так провчилася 7 років у художці. У художці було набагато комфортніше, ніж у звичайній школі.
Мама дуже любила вдягати нас із сестрою, шила нам одяг. Вона завжди хотіла, щоб ми були не такі як всі, тому ми дуже відрізнялися від інших дітей. У дитинстві ми з сестрою любили купувати журнали і перефоткуватися, як у них. Дивилися фото і робили собі такі самі образи. Перешивали свій одяг на такий, як носять зірки.
Добре знала математику, тому поступила на архітектуру. Я все бачу у перспективах і в об'ємі, мені дуже подобається модернізм. Але коли тиждень попрацювала архітектором — зрозуміла, що це дуже нудно.
Ще в школі хотіла робити обкладинки для музичних альбомів і працювати з гуртами, але не знала, що це все називається графічний дизайн.
Одного разу пішла на лекцію в агенцію Postmen і подумала, що маю тут працювати. Попросилася стажером і наступного ж дня мене взяли. За рік виросла до senior designer.
Вічна студентка Проджектора
Всі мої найкращі роботи зроблені в Проджекторі на курсах.
Проджектор — це 40% мого успіху. Я б ніколи не змусила себе зробити стільки дизайну самій, якби не курси, де є чіткі завдання, дедлайни та люди поруч. На курсах можу робити те, що справді подобається.
Мене називають вічним студентом. Я пройшла «Айдентику», «Типографіку», Moving logo, а тепер на річному Visual Communications Professium. Якщо ти лише працюєш на роботі, то не сильно розвиваєшся, як дизайнер. Але знаю людей, які звільнялися, щоб повчитися на курсах — це теж не ок, бо все ж на роботі справжня практика і ти живеш в реальності.
Не думала, що на Професіумі буде так складно. Здається, що курс займає все твоє життя. Ти думаєш, що це 3 рази на тиждень, а виявляється, що всі 5, а ще домашки. На всіх коротких курсах, я завжди здавала замість однієї курсової роботи дві — вижимала з себе по максимум, тут вже так не вийде.
Нам запропонували провести власну лекцію, щоб зрозуміти, як це. Я не знала яку тему взяти і куратор підбив зробити лекцію про те, що найбільше подобається — про візуальні тренди. Після лекції одногрупник дьорнув мене, щоб я зробила з цього матеріалу статтю. Сама б не написала, не наважилася. Люди довкола часто підштовхують мене до чогось класного.
Завдяки Професіуму краще зрозуміла в якому стилі мені подобається працювати і спробувала все, що хотіла. На курсі почався мій експеримент у дизайні. На роботі переважно робиш Pentagram-дизайн, а на курсі вирішила, що кожна моя робота має бути якоюсь не такою.
Не знаю чим зайняти себе після випуску. Звикла бути весь час зайнятою, тобі все цікаво, нове дізнаєшся з новими людьми знайомишся. Тепер, здається, треба виходити на інший рівень.
Всі мої найкращі роботи зроблені в Проджекторі на курсах.
Проджектор — це 40% мого успіху. Я б ніколи не змусила себе зробити стільки дизайну самій, якби не курси, де є чіткі завдання, дедлайни та люди поруч. На курсах можу робити те, що справді подобається.
Мене називають вічним студентом. Я пройшла «Айдентику», «Типографіку», Moving logo, а тепер на річному Visual Communications Professium. Якщо ти лише працюєш на роботі, то не сильно розвиваєшся, як дизайнер. Але знаю людей, які звільнялися, щоб повчитися на курсах — це теж не ок, бо все ж на роботі справжня практика і ти живеш в реальності.
Не думала, що на Професіумі буде так складно. Здається, що курс займає все твоє життя. Ти думаєш, що це 3 рази на тиждень, а виявляється, що всі 5, а ще домашки. На всіх коротких курсах, я завжди здавала замість однієї курсової роботи дві — вижимала з себе по максимум, тут вже так не вийде.
Нам запропонували провести власну лекцію, щоб зрозуміти, як це. Я не знала яку тему взяти і куратор підбив зробити лекцію про те, що найбільше подобається — про візуальні тренди. Після лекції одногрупник дьорнув мене, щоб я зробила з цього матеріалу статтю. Сама б не написала, не наважилася. Люди довкола часто підштовхують мене до чогось класного.
Завдяки Професіуму краще зрозуміла в якому стилі мені подобається працювати і спробувала все, що хотіла. На курсі почався мій експеримент у дизайні. На роботі переважно робиш Pentagram-дизайн, а на курсі вирішила, що кожна моя робота має бути якоюсь не такою.
Не знаю чим зайняти себе після випуску. Звикла бути весь час зайнятою, тобі все цікаво, нове дізнаєшся з новими людьми знайомишся. Тепер, здається, треба виходити на інший рівень.
Дизайн челенджі
Дизайнери рідко можуть публікувати свої робочі проєкти, а завдяки челенджам можеш показати себе і робити те, що подобається.
На курсі Moving Logo ми вчили Cinema 4D і я вирішила, що кожен день протягом чотирьох місяців робитиму постери. Кілька разів вдома відключали світло — тоді я вставала о 5-ій ранку і дивилася туторіали. Після місяцю в такому темпі зрозуміла, що не варто робити постери щодня, бо працюєш більше на час, ніж на ідею. Однак після цього челенджу мене помітило багато дизайнерів.
Коли проходив чемпіонат від Fifa, а я якраз мала перерву від курсів, то влаштувала собі ще один челендж — Cinema 4D постери про футбол. Так у підписниках з'явилася нова аудиторія — любителі футболу. Кожен день вже не робила, бо це вбивчо. Після цього челенджу на мене підписалося дуже багато дизайнерів і тепер мені завжди хтось пише з пропозиціями.
Завжди хотіла займатися шрифтами. Викладачі часто говорили, що це дуже складно і залякували, що у всіх нічого не вийде. Тому мій третій челендж — це шрифтовий Default Font Challenge, коли брала різні системні шрифти, на кшталт Times New Roman чи Arial, і робила з них дизайн. Багато хто думає, що я працюю лише в одному стилі, модерн чи бруталізм, тому тут вирішила спробувати геть різні. Челендж помітив Антон Іванов і запросив провести воркшоп у КАМА — тоді я сформувала 12 способів як швидко зробити айдентику, використовуючи системні шрифти, а на воркшопі з учасниками придумували айдентику для секонд-хенду. Ніколи не подумала б, що челенджі так обернуться мені.
Дизайнери рідко можуть публікувати свої робочі проєкти, а завдяки челенджам можеш показати себе і робити те, що подобається.
На курсі Moving Logo ми вчили Cinema 4D і я вирішила, що кожен день протягом чотирьох місяців робитиму постери. Кілька разів вдома відключали світло — тоді я вставала о 5-ій ранку і дивилася туторіали. Після місяцю в такому темпі зрозуміла, що не варто робити постери щодня, бо працюєш більше на час, ніж на ідею. Однак після цього челенджу мене помітило багато дизайнерів.
Коли проходив чемпіонат від Fifa, а я якраз мала перерву від курсів, то влаштувала собі ще один челендж — Cinema 4D постери про футбол. Так у підписниках з'явилася нова аудиторія — любителі футболу. Кожен день вже не робила, бо це вбивчо. Після цього челенджу на мене підписалося дуже багато дизайнерів і тепер мені завжди хтось пише з пропозиціями.
Завжди хотіла займатися шрифтами. Викладачі часто говорили, що це дуже складно і залякували, що у всіх нічого не вийде. Тому мій третій челендж — це шрифтовий Default Font Challenge, коли брала різні системні шрифти, на кшталт Times New Roman чи Arial, і робила з них дизайн. Багато хто думає, що я працюю лише в одному стилі, модерн чи бруталізм, тому тут вирішила спробувати геть різні. Челендж помітив Антон Іванов і запросив провести воркшоп у КАМА — тоді я сформувала 12 способів як швидко зробити айдентику, використовуючи системні шрифти, а на воркшопі з учасниками придумували айдентику для секонд-хенду. Ніколи не подумала б, що челенджі так обернуться мені.
437 фрілансів Сніжани. Вибірка найцікавішого
Треба пробувати робити те, що не любиш, щоб навчитися цьому. Тому раз на квартал малювала інфографіки для наукового журналу Куншнт. Досі не люблю їх, але класно вміти робити те, що більшість не вміє. Тепер коли мені терміново треба зробити інфографіку — я вже не так панікую.
Великим досвідом для мене була розробка дизайну для першої наукової конференції Brain & Ukraine. Пам'ятаю, як мені на пошту писав спікер, інженер з NASA, а мені було складно зібратися докупи, бо призабула англійську.
Просилася стажером в Pentagram. Подумала, що прикольно крім роботи паралельно працювати на якусь класну світову студію, живучи в Україні. Писала у іспанську студію Córdova Canillas, які займаються журнальною версткою і роблять журнал Fucking Young. Стукалася в камерну студію Studio Mut — це двоє дизайнерів і вони нікого не хочуть брати, але відписали мені величезний фідбек на мої роботи, пояснили чому не варто проситися працювати у студіях безкоштовно, розповіли як правильно оформляти портфоліо. Мені б хотілося спробувати попрацювати з іноземними студіями, з фешн брендами, навіть з тією самою Balenciaga.
Коли я ще нічого не вміла, гурт Brunettes Shoot Blondes звернувся до мене по Lyric Video на пісню. Програм не знала, а зробити хотілося — тому створила відео у Фотошопі. Ніхто й досі не вірить, що я зробила його саме так.
Треба пробувати робити те, що не любиш, щоб навчитися цьому. Тому раз на квартал малювала інфографіки для наукового журналу Куншнт. Досі не люблю їх, але класно вміти робити те, що більшість не вміє. Тепер коли мені терміново треба зробити інфографіку — я вже не так панікую.
Великим досвідом для мене була розробка дизайну для першої наукової конференції Brain & Ukraine. Пам'ятаю, як мені на пошту писав спікер, інженер з NASA, а мені було складно зібратися докупи, бо призабула англійську.
Просилася стажером в Pentagram. Подумала, що прикольно крім роботи паралельно працювати на якусь класну світову студію, живучи в Україні. Писала у іспанську студію Córdova Canillas, які займаються журнальною версткою і роблять журнал Fucking Young. Стукалася в камерну студію Studio Mut — це двоє дизайнерів і вони нікого не хочуть брати, але відписали мені величезний фідбек на мої роботи, пояснили чому не варто проситися працювати у студіях безкоштовно, розповіли як правильно оформляти портфоліо. Мені б хотілося спробувати попрацювати з іноземними студіями, з фешн брендами, навіть з тією самою Balenciaga.
Коли я ще нічого не вміла, гурт Brunettes Shoot Blondes звернувся до мене по Lyric Video на пісню. Програм не знала, а зробити хотілося — тому створила відео у Фотошопі. Ніхто й досі не вірить, що я зробила його саме так.
Стиль
Весь час слідкую за трендами. Коли з'являється 10 хвилин між надсиланням і чеканням фідбеку від клієнта — витрачаю його на картинки. Так аналізую візуальну культуру і розумію, що відбувається за кордоном. «Сніжана, ти така фешн» — чую у свій бік часто.
В уродському бачу красу. Нещодавно почала вести інстаграм @kyiv_bag_digest, де фоткаю сумки і пакети з якими люди ходять на ринках. Взагалі, Ugly design — це сміливий дизайн, який виділяється. В Україні більше прагнуть до дизайн-стилю Pentagram — вилизаного, мінімалістичного, стриманого. Але мінімалістичних дизайнів дуже багато, а хочеться створювати щось незвичайне. Мені ближчий стиль Mirko Borshe.
Весь час слідкую за трендами. Коли з'являється 10 хвилин між надсиланням і чеканням фідбеку від клієнта — витрачаю його на картинки. Так аналізую візуальну культуру і розумію, що відбувається за кордоном. «Сніжана, ти така фешн» — чую у свій бік часто.
В уродському бачу красу. Нещодавно почала вести інстаграм @kyiv_bag_digest, де фоткаю сумки і пакети з якими люди ходять на ринках. Взагалі, Ugly design — це сміливий дизайн, який виділяється. В Україні більше прагнуть до дизайн-стилю Pentagram — вилизаного, мінімалістичного, стриманого. Але мінімалістичних дизайнів дуже багато, а хочеться створювати щось незвичайне. Мені ближчий стиль Mirko Borshe.
Подорожі
Мені подобається, коли подорожі дивні. Ми їхали в Ісландію подивитися Північне сяйво, хоча побачити його є дуже маленька ймовірність. Їхали на 3 дні, а тоді запізнилися на літак і наступні 4 дні бачили Північне сяйво. Знайомі скидали нам гроші, бо у нас не лишилося своїх, ми опинилися в боргах. Вперше подорожували машиною і нас підрізали — ми потрапили в аварію, потім в поліцію, потім дві ночі ночували в аеропорту, бо боялися знову запізнитися на літак.
Нещодавно машиною з друзями об'їздили все Марокко. Якби не Професіум — поїхала б дивитися Мексику або Кубу.
А ось Європа мені не до смаку. З дитинства люблю модерністську архітектуру — грубу, брутальну, бетонну. Тому європейські міста мені не подобаються. Саша Трегуб сказав, що я працюю у берлінському стилі. Поїхала дивитися той Берлін, а він взагалі не справив на мене враження. Всі казали, що Берлін — це моє, а він такий звичайний, стандартний.
Часто ходжу в походи Карпатами, які виявляються моторошними. Потрапляю у такі вилазки, де маєш пройтися над прірвою чи щось подібне. Завжди кажу, що це був мій останній, але потім знову йду в наступний.
Якби Esquire робив правила життя Сніжани, то туди потрапило б це:
Я розчиняюся у роботі. Здається, весь час живу дизайном. Аж забагато вже. Буває тошнить, але все одно хочеться робити. Щоб робити класний дизайн, треба щоб і життя було цікаве і насичене. Інакше робиш нудний дизайн.
Ніколи б не відкрила свою фірму, бо не люблю менеджмент: довгі переписки, листування, узгодження. Мені хочеться творити. Якісь клієнти можуть допікати, але ти теж вчишся на цьому.
Вигораю, коли розумію, що роблю якусь дурну роботу. Дрібні задачі в дизайні, як пости для smm, живуть недовго і перегорають, а хочеться робити щось важливе, що люди помічатимуть.
Настрашніше, що може трапитися зі Сніжаною-дизайнеркою — це якщо мене цілий рік змусять робити якісь лакшері проекти.
Треба все вміти. Треба весь час розвиватися, бо коли хоча б трошки зупиняєшся — вже відстаєш. Мені хочеться бути на крок швидше цього світу, якщо це взагалі можливо.
Мені подобається, коли подорожі дивні. Ми їхали в Ісландію подивитися Північне сяйво, хоча побачити його є дуже маленька ймовірність. Їхали на 3 дні, а тоді запізнилися на літак і наступні 4 дні бачили Північне сяйво. Знайомі скидали нам гроші, бо у нас не лишилося своїх, ми опинилися в боргах. Вперше подорожували машиною і нас підрізали — ми потрапили в аварію, потім в поліцію, потім дві ночі ночували в аеропорту, бо боялися знову запізнитися на літак.
Нещодавно машиною з друзями об'їздили все Марокко. Якби не Професіум — поїхала б дивитися Мексику або Кубу.
А ось Європа мені не до смаку. З дитинства люблю модерністську архітектуру — грубу, брутальну, бетонну. Тому європейські міста мені не подобаються. Саша Трегуб сказав, що я працюю у берлінському стилі. Поїхала дивитися той Берлін, а він взагалі не справив на мене враження. Всі казали, що Берлін — це моє, а він такий звичайний, стандартний.
Часто ходжу в походи Карпатами, які виявляються моторошними. Потрапляю у такі вилазки, де маєш пройтися над прірвою чи щось подібне. Завжди кажу, що це був мій останній, але потім знову йду в наступний.
Якби Esquire робив правила життя Сніжани, то туди потрапило б це:
Я розчиняюся у роботі. Здається, весь час живу дизайном. Аж забагато вже. Буває тошнить, але все одно хочеться робити. Щоб робити класний дизайн, треба щоб і життя було цікаве і насичене. Інакше робиш нудний дизайн.
Ніколи б не відкрила свою фірму, бо не люблю менеджмент: довгі переписки, листування, узгодження. Мені хочеться творити. Якісь клієнти можуть допікати, але ти теж вчишся на цьому.
Вигораю, коли розумію, що роблю якусь дурну роботу. Дрібні задачі в дизайні, як пости для smm, живуть недовго і перегорають, а хочеться робити щось важливе, що люди помічатимуть.
Настрашніше, що може трапитися зі Сніжаною-дизайнеркою — це якщо мене цілий рік змусять робити якісь лакшері проекти.
Треба все вміти. Треба весь час розвиватися, бо коли хоча б трошки зупиняєшся — вже відстаєш. Мені хочеться бути на крок швидше цього світу, якщо це взагалі можливо.
Авторка: Юлія Гуріна
Фото: Наталія Азаркіна
Локація: ВДНГ
Фото: Наталія Азаркіна
Локація: ВДНГ
#людипоруч
Сподобалась стаття?
